День назавжди загубив кольори
Небо заснуло і бачить вже сни
Я не повірила, тільки лиш марила
Щоби на ранок усе розцвіло
Та не залишилось більше надій
і затонув в морі човен всіх мрій
я лиш залишуся серед безодні дня
в світі далеких і темних доріг
Життя, що вірило...
Життя, що мріяло...
Життя кудись пливло....
І падало, падало, падало...
Очі життя відшукали його - 
Ясного неба, що в нього було.
Долі моєї мить
З часом не пролетить,
Вся душа плаче моя і кричить                        
                      
                      
					  						  День навсегда потерял цвета 
Небо уснул и видит уже сны 
Я не поверила, только лишь мечтала 
Чтобы на утро все расцвело 
Но не осталось больше надежд 
и затонул в море лодку всех желаний 
я только останусь среди бездны дня 
в мире дальних и темных дорог 
Жизнь, верило ... 
Жизнь, мечтало ... 
Жизнь куда текла .... 
И падал , падал , падал ... 
Глаза жизни нашли его - 
Ясного неба, что у него было . 
Судьбы моей мгновение 
С течением времени не пролетит , 
Вся душа плачет моя и кричит