День назавжди загубив кольори
Небо заснуло і бачить вже сни
Я не повірила, тільки лиш марила
Щоби на ранок усе розцвіло
Та не залишилось більше надій
і затонув в морі човен всіх мрій
я лиш залишуся серед безодні дня
в світі далеких і темних доріг
Життя, що вірило...
Життя, що мріяло...
Життя кудись пливло....
І падало, падало, падало...
Очі життя відшукали його -
Ясного неба, що в нього було.
Долі моєї мить
З часом не пролетить,
Вся душа плаче моя і кричить
День навсегда потерял цвета
Небо уснул и видит уже сны
Я не поверила, только лишь мечтала
Чтобы на утро все расцвело
Но не осталось больше надежд
и затонул в море лодку всех желаний
я только останусь среди бездны дня
в мире дальних и темных дорог
Жизнь, верило ...
Жизнь, мечтало ...
Жизнь куда текла ....
И падал , падал , падал ...
Глаза жизни нашли его -
Ясного неба, что у него было .
Судьбы моей мгновение
С течением времени не пролетит ,
Вся душа плачет моя и кричит