Lyrics Іван Байдак - Жінка, про яку ти говориш в минулому часі
Views
234
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Іван Байдак - Жінка, про яку ти говориш в минулому часі, and also a translation of a song with a video or clip.
Тільки уявити:
скоро ти говоритимеш про неї в минулому часі,
згадуватимеш як мимовільну слабкість чи непритомну залежність.
Скоро вечір цей загорнеться спомином у її волоссі та загубиться у глухій пам’яті старих стін.
І її не стане.
І її не буде.
Ти сам цього захочеш.
Завтра вона стане скупою буденністю.
Здаватиметься надокучливою звичкою
чи нагадуватиме про себе бутафорною самотністю
І її не буде…
Її не буде!
Ти забуватимеш її фрагментами та відпускатимеш деталями,
допоки вітер не зітре сліди чи хвилі не сховають останні спогади.
Спочатку запах, потім дотик, згодом відвертісь поглядів та інтимність ваших розмов.
А поки вона застеляє твою постіль,
поки вона засинає в спокої
і готова розчинитись в твоїх очах.
А поки у вас спільні плани.
Спільні погляди і спільний напрям.
А поки між вами ще стільки не сказаного,
ще стільки всього нездійсненого,
яке обов’язково все зіпсує - і стане байдуже,
що було зроблено, чи що було пройдено,
бо одна зірвана фраза
миттю заперечить пасажі твоїх почуттів,
зачепить живе і зробить його безповоротно мертвим.
І її не стане.
Її не стане.
Бо потім вона обернеться спиною, а ти не зможеш знайти сил,
скажеш, що:
думки не панацея і тобі вистачить повітря,
тільки завтра обов’язково настане,
а вона залишиться лише жінкою, про яку ти говориш в минулому часі.
скоро ти говоритимеш про неї в минулому часі,
згадуватимеш як мимовільну слабкість чи непритомну залежність.
Скоро вечір цей загорнеться спомином у її волоссі та загубиться у глухій пам’яті старих стін.
І її не стане.
І її не буде.
Ти сам цього захочеш.
Завтра вона стане скупою буденністю.
Здаватиметься надокучливою звичкою
чи нагадуватиме про себе бутафорною самотністю
І її не буде…
Її не буде!
Ти забуватимеш її фрагментами та відпускатимеш деталями,
допоки вітер не зітре сліди чи хвилі не сховають останні спогади.
Спочатку запах, потім дотик, згодом відвертісь поглядів та інтимність ваших розмов.
А поки вона застеляє твою постіль,
поки вона засинає в спокої
і готова розчинитись в твоїх очах.
А поки у вас спільні плани.
Спільні погляди і спільний напрям.
А поки між вами ще стільки не сказаного,
ще стільки всього нездійсненого,
яке обов’язково все зіпсує - і стане байдуже,
що було зроблено, чи що було пройдено,
бо одна зірвана фраза
миттю заперечить пасажі твоїх почуттів,
зачепить живе і зробить його безповоротно мертвим.
І її не стане.
Її не стане.
Бо потім вона обернеться спиною, а ти не зможеш знайти сил,
скажеш, що:
думки не панацея і тобі вистачить повітря,
тільки завтра обов’язково настане,
а вона залишиться лише жінкою, про яку ти говориш в минулому часі.
Just imagine:
you will soon talk about it in the past time,
you will remember as involuntary weakness or unconscious dependence.
Soon in the evening, it will wrap in memory of her hair and get lost in the deaf memory of the old walls.
And it will not be.
And it will not be.
You want it yourself.
Tomorrow it will become a miserable routine.
It seems to be an annoying habit
Will I remind myself of foolish loneliness
And she will not be ...
She will not be!
You'll forget her fragments and let go of the details,
Until the wind does not erase traces or waves do not hide the last memories.
First, smell, then touch, later turn your eyes on and the intimacy of your conversations.
And while she is laying your bed,
until she falls asleep at rest
and ready to dissolve in your eyes.
So far, you have common plans.
Common views and common ground.
Meanwhile, so much has not been said among you.
still so much unfulfilled
which necessarily will ruin everything - and it will be indifferent
what has been done, or what has been done,
because one phrase is broken
instantly denies the passages of your feelings,
to touch the living and make it irretrievably dead.
And it will not be.
She will not.
For then she will turn her back, and you will not be able to find strength;
say that:
thoughts are not a panacea and you will have enough air
only tomorrow will definitely come
and she will remain only a woman you talk about in the past.
you will soon talk about it in the past time,
you will remember as involuntary weakness or unconscious dependence.
Soon in the evening, it will wrap in memory of her hair and get lost in the deaf memory of the old walls.
And it will not be.
And it will not be.
You want it yourself.
Tomorrow it will become a miserable routine.
It seems to be an annoying habit
Will I remind myself of foolish loneliness
And she will not be ...
She will not be!
You'll forget her fragments and let go of the details,
Until the wind does not erase traces or waves do not hide the last memories.
First, smell, then touch, later turn your eyes on and the intimacy of your conversations.
And while she is laying your bed,
until she falls asleep at rest
and ready to dissolve in your eyes.
So far, you have common plans.
Common views and common ground.
Meanwhile, so much has not been said among you.
still so much unfulfilled
which necessarily will ruin everything - and it will be indifferent
what has been done, or what has been done,
because one phrase is broken
instantly denies the passages of your feelings,
to touch the living and make it irretrievably dead.
And it will not be.
She will not.
For then she will turn her back, and you will not be able to find strength;
say that:
thoughts are not a panacea and you will have enough air
only tomorrow will definitely come
and she will remain only a woman you talk about in the past.