Наша юність по штаб-квартирах
Із пописаними, як у домах божевільних, стінами.
З дорогим тютюном і дешевими винами.
І людьми, що не стояли на колінах.
Молодість з запахом диму.
Певне, від тих, що згорають, років.
Або тОго, що кожен повинен
З серця випалить в жертву віків.
Наші руки чорніють від досвіду
Й навіть скроні іще не посріблені
Принципово нічого не просимо
Аби бути, як птахи, вільними.
У кохання ще досі віримо.
Не надовго - так, нА життя.
Поруч тільки щоб бути з милими
І душІ не порвать на шмаття...
Ми, напевне, вже скоро виростем.
Розбредемось в контори й офіси...
Не забувай революційні милощі.
Й запах згарища у волоссі.