дощова осінь тобі до лиця
ти навіть в волосся вплітаєш листя
коли так квапливо до нього мчишся
на довгі дощі тоді сердишся-злишся
закручені локони губиш по місту
себе провокуєш без жодного змісту
на пустощі, крайнощі, втіхи і втрати
усе віддаєш і без шансу забрати
даруєш себе, таку теплу та ніжну,
йому.
назавжди.
чи на зиму цю сніжну.
ти мовчки ховаєш валізи подалі
пакуєш себе в його запахи й грані
усе віддаєш, лиш би щоденно мати
його біля себе
любити-кохати
й раптово прокинувшись, щоб не злякатись,
його обійняти і снам віддатись...
раніше за всіх дочекатися ранку,
розплющити очі, щоб сон спинився.
далеко втекти босоніж від світанку,
щоб він все побачив - й таки здійснився.
doschova osіn tobi to litsya
ty navіt in the hair vplіtaєsh list
if it is so nimble to rush
on dovgі doschі Todi Serdishsya-zlissya
twist loboni gubish by mistu
imagine provokuєsh without a good idea
on empty, extreme, second and deep
all viddaєi without a chance
daraєsh yourself, so warm and taid,
yomu
nazavzhdi
Chi for the winter tsiu snіzhnu.
tee movki hovaєsh valіzi file
pakuєsh himself in yogogo smells and grani
all viddaєsh, as little as possible
yogo bіlya myself
lubiti-kohati
th raptically prokunuvshis, schob not be angry,
Yogo obіynyati і dreams pid ...
for all the daughter's wounds,
rozplyuschiti ochі, schob sleep was kicking.
far away boson_zh vіd svіtanku,
Schob vin all otbachiv - th still there.