Слова: Миколи Супінки
Музика: Ігоря Жураковського
Цвіли сади, бентежили красою,
Від щастя аж крутилась голова.
І ти була такою неземною,
Що згубив я в травах всі слова.
Здавалось – нас сама весна вінчала,
І більш не замовкав пташиний спів,
Та тільки те, про що душа кричала,
Тобі сказати я не смів.
Приспів:
Навіки розійшлися дві дороги,
І вдруге покохати я не зміг.
Була мені ти посланою Богом,
Але тебе я не зберіг.
Летять літа і знов приходять весни,
Та знаю, що моя одним одна
Ніколи вже, ніколи не воскресне,
І не заквітує вже вона.
Лиш тільки образ твій у серці досі, –
Неначе ми удвох з тобою знов…
Та все пройшло. І тільки пізня осінь
Мою оплакує любов.
Приспів.
Words: Mykola Supinka
Music: Igor Zhurakovsky
Gardens bloomed, confused with beauty,
Happiness made my head spin.
And you were so unearthly,
That I lost all words in the grass.
It seemed that spring itself crowned us,
And the birdsong did not cease,
But only what the soul cried out for,
I did not dare to tell you.
Chorus:
Forever parted two roads,
And the second time I could not fall in love.
You were sent to me by God,
But I didn't save you.
Summers fly and springs come again,
Yes, I know that my friend is alone
Never again, never resurrected,
And it does not bloom anymore.
Only your image is still in my heart, -
As if we are with you again…
But everything passed. And only late autumn
My love mourns.
Chorus.