Yevhen Lymar
Ми витрачаємо дарма
Свій вишуканий час.
Все частіше тиснем гальма
І не помічаємо прикрас,
(Що оточують Нас!)
І якось соромно дивитись
В очі тим, кого бажаєм
Бачить поруч та опинитись
В тому місці, що під раєм,
(Але не кличуть його раєм!)
Ми не спроможні бути вище
Того, що в душі ми маєм,
Бо нещадно мрію нищим
Та зрікаємося раю!
Yevhen Lymar
We spend in vain
Its a refined time.
Increasingly, we press the brakes
And do not notice the jewelry,
(What surrounds us!)
And somehow ashamed to look
In the eyes of those we want
He sees nearby and finds himself
In that place under paradise,
(But don't call it paradise!)
We cannot be higher
What we have in our souls,
Because I ruthlessly dream of poverty
But we renounce paradise!