Пам'ятаю той день , як сьогодні.
Я гуляв парком, йшов теплий літній дощ.
І раптом , я побачив Тебе, лише на мить.
Але цієї миті для мене було достатньо.
Краплі дощу на твоєму обличі.
Я так хочу бути до Тебе ближче.
Твій ніжний стан з розуму мене зводить.
І зупинився час..
Ти - наче примара.
Бажаю відчути Твій дотик, Твій погляд.
Але це неможливо...
Кожного ранку ми б прокидались разом,
Радіючи дню, і керували б часом.
Лише ТИ і Я - цього б на м було достатньо..
Але це не можливо, бо..
I remember the day as it is today.
I was walking in the park, it was warm summer rain.
And suddenly, I saw You, only for a moment.
But this moment was enough for me.
Rain drops on your face.
I so want to be closer to You.
Your delicate state of mind drives me crazy.
And time stopped ..
You are like a ghost.
I want to feel Your touch, Your look.
But it is impossible ...
We would wake up together every morning,
Rejoicing in the day, and they would manage time.
Only YOU and I - that would be enough for me ..
But it is not possible because ..