І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.
And the sky is ignorant, and the waves are dying;
And over the coast, away
It's like a drunken cane
Without a wind bends. Dear god!
Will there be more for me
In this unclosed prison,
Above this is a worthless sea
To spoil the world? Do not say
Keep silent and bend, as if alive
In the steppe, green grass;
Do not want to say true
And nobody else to ask.