Ці вірші нікому,нікому, не потрібні!
І я пишу останній,наче на колінах
Це мій сірник,його я в порох кинув
Нехай горить тут все, що наболіло
Вогонь хай лине до хмар, ще вище
Набрид ваш шум,я сильно хочу тиші
Горіть вірші і ви усі горіть із ними теж
Ні, я не поєт, я лиш шепіт обгорілих веж                        
                      
                      
					  						  Эти стихи никто никто не нужен! 
И я пишу последнее, как будто на моих коленях 
Это мой матч, я в порохом упал 
Пусть он сгорит здесь все, что плавал 
Огонь скрывают линии к облакам, даже выше 
Солдат твой шум, я сильно хочу молчать 
Сжечь стихи, и вы все слишком горящие с ними 
Нет, я не комбинация, я шепчал из горящих башен