Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають болю людського?
Мій поводир, сумна моя зоря, ч перший звір,
Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.
Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах,
На чорних пелюстках, на ворона крилах,
Пухкий, ти танув, як вода. І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток Земного тіла.
[Куплет 2]:
Сказав: якщо я не належала тобі,
Для чого ж я приходила у сни?
Не знаю. Хто знає, може то була не я.
А от послухай: завдяки йому
Я полюбила свою музику сумну.
Мене він за один раз.
Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах,
На чорних пелюстках, на ворона крилах,
Пухкий, ти танув, як вода. І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток Земного тіла.
Are such ruthless heavens?
Don't they really feel human pain at all?
My guide, my sad sad, h first beast,
Who stepped on your light and believed, did not think.
Refrain:
My white day, my gentle hoarfrost on my lips,
On black petals, on crow wings,
Chubby, you were melting like water. And I broke into thousands of stars.
She illuminated every corner of the Earth's body.
[Verse 2]:
He said if I didn't belong to you,
Why did I dream?
I do not know. Who knows, maybe it wasn't me.
But listen: thanks to him
I loved my music sad.
He told me at one time.
Refrain:
My white day, my gentle hoarfrost on my lips,
On black petals, on crow wings,
Chubby, you were melting like water. And I broke into thousands of stars.
She illuminated every corner of the Earth's body.