Самотність
Безодня в моїй душі пуста безодня
І спокій не знайде вона ніде
Лиш біль і дикій вітер ночі
Отрутою наповнить мрії і думки
Самотність знов мої заплющить очі
Налиє чашу спогадів у край
І я не знаю правда де й де спокій
В хвилину туги ти мене згадай
Весь світ поринув у тенета
Тенета егоїзму, підлості і зла
Я теж попав у лапи злого звіра
У безвихідь душа моя прийшла
Я проклятий і на мені лежить прокляття
Нести всім лише тугу і печаль
Моє життя і цього вірша не варте
І смерть лиш вихід в іншу даль
Хоч кров’ю я свої умию руки
Хоч в храмі запалю усі свічки
Я лише тінь того ким був до нині
І спокій я ніколи не знайду
І знов безсонна ніч, і знов нікчемні сльози
І знову крик про поміч і про біль
І знову співрозмовник мій моя самотність
І лиш вона не може здихатись мене
Solitude
The chasm in my soul is an empty abyss
And she will not find peace anywhere
Only the pain and the wild wind of the night
The poison will fill your dreams and thoughts
Loneliness will again shut my eyes
Pours a cup of memories into the land
And I do not know the truth where and where peace
In a moment of tension you remember me
The whole world has plunged into the net
Tenet of selfishness, hypocrisy and evil
I also fell into the wrists of an evil beast
In my hopelessness my soul has come
I am cursed and there is a curse on me
Allow only the anguish and sorrow
My life and this poem are not worth it
And death is just the way out
Although with blood I wash my hands
Though in the temple I will light all the candles
I am only the shadow of who I have been to this day
And I will never find peace
And again a sleepless night, and again insignificant tears
And again, cry for help and pain
And again my interlocutor is my loneliness
And she can not breathe out for me