Западали шибки у мовчання і морок.
Ну кого під цю пору замислений сніг перестріне?..
Жінка мила під краном місяці і цитрини,
І сопів їй у спину чайник, самітній і хворий.
Перебирала цитрини — обережно, мов спомини.
Стуготіння плита голубими суцвіттями газу,
І гороло варення, розлите у співучі вази,
Сонцем пряним липневим, що у тілі щемить так оскомно.
Десь горталися вікна і двері , мов книги, —
А тут розпеклася до білого спіраль тишини в'юнка...
Намалюйте по пам'яті,
Намалюйте січневим снігом
Обличчя жінки, яка чекає дзвінка.
І озучте годинником, що невпинно хвилини губить,
Ці провалені в сутінь очі, німі і безвиразні,
Ці надламано-тонкі пальці в перстнях, немов у виразках,
Що об них так легко поранити губи,
Цей перебіг усмішок — мимобіжних, рваних, косих,
Настороженість рухів — повільних, зачаєних...
І цитрина до чаю,
І трошки одчаю —
Ну а так, поза тим, — то усе, як в усіх, як в усіх...
Вечоріли шибки, осяяні і печальні.
Ну кого під цю пору замислений сніг перестріне?
Жінка миє під краном місяці і цитрини,
І говорить їй в спину чайник, шепоче у спину чайник...
The windows closed in silence and gloom.
Well, who was the snow thrown at this time?
A woman is sooiled under the crane of the moon and citrinos,
And the kettle, alone and sick, is sucking in her back.
Picked up citrinos - cautiously, like memories.
Burning plate with blue inflorescences of gas,
And a jam of jam, sparkling in the vocal vases,
The sun is spicy juvenile that shakes in the body so tenderly.
Somewhere windows and doors were fluttering like books,
And then burst into a white spiral of silence ...
Draw on memory
Draw snow with snow
The face of a woman waiting for a call.
And study the clock, which permanently loses a minute,
These gutted eyes are dumb and fuzzy
These split-thin fingers in the rings, as if in ulcers
What is so easy to injure their lips about them?
This flow of smiles - long-running, torn, obliquely
Alertness of movements - slow, laced ...
And a citrine to tea
And I'm losing a little bit -
Well, yes, beyond that, it's all as in all, as in all ...
Evening glistening, illuminated and sad.
Well, who was this snowy snowstorm?
A woman cleanses under the crane of the moon and citrinos,
And she says to her in the back of the kettle, whispering the kettle in the back ...