Мов мить проминуло перед тобою,
Шість років роботи в чужій країні ,
За мізерну плату, в нелегких умовах,
Далеко від рідного дому.
Там в тебе лишилась твоя родина,
Їх треба якось годувати,
І ти працюєш, не жаліючи сили,
Щоб гроші їм надіслати.
Скільки нас таких
По світу?
В країні тій ти небажаний гість,
Людина другого сорту,
Тут своїм не вистачає робочих місць,
Та й ті забирає якась "босота".
Поліція і бандити тиснуть на тебе,
Від свого посольства нема допомоги ,
Додому немає сенсу вертатись,
Ти знаєш що там не знайти роботи
Поневірянь шлях веде в чужі країни,
Де люди заробіток гідний хочуть знайти,
І їдуть геть вони з своєї Батьківщини,
Хтось на певний час , а хтось назавжди…
Шукати кращої долі,
Вдалині від рідного дому.
It seemed like a moment before you
Six years of work in a foreign country,
For a scanty fee, in difficult circumstances,
Far from home.
There your family lost yours,
They need somehow to feed,
And you work without pitying strength
To send money to them.
How many of us are such
The world?
In the country, you are an undesirable guest,
Second-class man
There are not enough jobs here.
Yes, and they take some kind of "barefoot".
Police and gangsters are pushing you
There is no help from your embassy
Home does not make sense to come back
You know that there is no job to find
The wandering path leads to foreign countries,
Where do people want to find worthy wages?
And they leave from their homeland,
Someone for a while, and someone forever ...
To look for a better luck
Far from home.