Ніч не спить і знову в моїх очах тільки кам'яне небо. Ніч болить, як я один зможу бути без тебе. Не сумуй, твої сльози мені наче в рани стікають. Вилікуй, моє втомлене серце навіки зникає. Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі. І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає! Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі. І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає! Ніч мине, і ранок залишить нас в холодній постелі. Обійме крижаний дощ серед палкої пустелі. До весни залишається час, все не так безнадійно. Я бачу сни, я залишаюсь там, я залишаюсь в них. Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі. І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає! Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі. І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!
Ночь не спит и снова в моих глазах только каменное небо. Ночь болит, как я один смогу быть без тебя. Не грусти, твои слезы мне как в раны стекают. Исцели мое уставшее сердце навеки исчезает. Небо не я, небо не ты, доколе слова не станут ними. И придет сон, вечный сон. Он сочетает нас, сочетающий! Небо не я, небо не ты, доколе слова не станут ними. И придет сон, вечный сон. Он сочетает нас, сочетающий! Ночь пройдет, и утро оставит нас в холодной постели. Займет ледяной дождь среди горячей пустыне. К весне остается время, все не так безнадежно. Я вижу сны, я остаюсь там, я остаюсь в них. Небо не я, небо не ты, доколе слова не станут ними. И придет сон, вечный сон. Он сочетает нас, сочетающий! Небо не я, небо не ты, доколе слова не станут ними. И придет сон, вечный сон. Он сочетает нас, сочетающий!