Кричу свої питання –
Та небеса не чують плач.
Попіл наших мрій
Повільно падає вниз,
А ти дивишся вверх,
Питаєш - "Навіщо? За що?" -
- Відповіді нема…
Так все розставило життя
Не все, не все збувається.
А під моїм лицем
Тільки голі кістки,
А мої вуста
Змовкнуть назавжди.
Це життя! І нема до нас
Нікому діла
Це життя - буде так
До труни, до кінця.
Вірю я у пекло на землі.
Бо ти не повірив вже мені
Хей ти, навіщо казав -
"Позбудься себе!" -
Тільки в снах
Ми зустрінемось…
Непрошені і гіркі
Вони залишились мені.
І де ж це все, про що я мрію
Але все ж таки я вірю
I shout my questions -
And the heavens do not hear crying.
The ashes of our dreams
Slowly falling down,
And you look up,
You ask - "Why? For what?" -
- No answer…
So everything put life in order
Not everything, not everything comes true.
And under my face
Only bare bones,
And my lips
They will be silent forever.
This is life! And not to us
Nobody cares
This life will be so
To the coffin, to the end.
I believe in hell on earth.
Because you didn't believe me anymore
Hey you, why did you say -
"Get rid of yourself!" -
Only in dreams
We will meet…
Uninvited and bitter
They stayed with me.
And where is all I dream of
But still I believe