Сором. Він змушує мене
битись головою об стіни.
Темрява дозволяє мені
відкрити всі таємні почуття.
Як би я хотів міцно стояти на ногах
і впевнено тримати власне життя у своїх руках.
Власноруч керувати своїми діями,
не забивати розум пустими мріями,
від'єднаті мозок від екрану,
виходити плавно з зазомбованого стану...
Спека спонукає напитись.
Тиша змушує задуматись.
Світло заважає сховатись.
Смерть дозволяє відпочити.
Як би я хотів міцно стояти на ногах
і впевнено тримати власне життя у своїх руках.
Власноруч керувати своїми діями,
не забивати розум пустими мріями,
від'єднаті мозок від екрану,
виходити плавно з зазомбованого стану...
Стыд. Он заставляет меня
драться головой о стены.
Темнота позволяет мне
открыть все тайные чувства.
Как бы я хотел крепко стоять на ногах
и уверенно держать свою жизнь в своих руках.
Собственноручно управлять своими действиями,
не забивать ум пустыми мечтами,
отсоединить мозг от экрана,
выходить плавно с зазомбовано состояния ...
Жара заставляет пить.
Тишина заставляет задуматься.
Свет мешает спрятаться.
Смерть позволяет отдохнуть.
Как бы я хотел крепко стоять на ногах
и уверенно держать свою жизнь в своих руках.
Собственноручно управлять своими действиями,
не забивать ум пустыми мечтами,
отсоединить мозг от экрана,
выходить плавно с зазомбовано состояния ...