Lyrics SERGA и Песочное Время - Сьогодны-Назавжди
Views
29
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference SERGA и Песочное Время - Сьогодны-Назавжди, and also a translation of a song with a video or clip.
Це мое місто!
В ньому мене накривають почуття.
Починаються все спочатку,все з нуля.
Я пам ятаю всіх своїх,але скажу я вам,
що час розкидав нас всех сумно
по різним містам...У кого вже сім я,
а хто ще з батьками.
На серці прикро,але іще згоють рани.
Усі талісмани, я залишив у ньому.
Тому вернутись сюди - це
лише зайвий привід.
Я бачу світлі дерева,
до болі знайомі обличчя.
Все та ж стара,але гарна крамничка.
І ці чарівні квіти, що мають рядь на узбіччі
Як це можно залишити?
Скажіть люди,навіщо?!
Навіщо пам ять стираемо,про те,що було?
Навіщо тінь залишаемо,майгув за кордон?
Усе деб ти не був,ти пам я тай своє місто,
воно чекає на тебе,воно в серці навічно!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Це мое місто,в ньому бачу я себе.
Це мої сльозі,їх лишаю навесні.
У цьому місті зростали я і ти.
Але минає час,я мушу йти...
Що це зі мною знову?
Не відчуваю спокою.
Лише дома поринаю
у світ,настільки чудовий.
Що більше ніде,
окрім ціх старенький вулиць немає.
Що більше нема ніде,
закордоном такого!*ОУ!*
Не свари мене даремно,
я повернуся звичайно!
Пам ятай головне - я тут виріс,
ти знаеш!Пробач мене місто мое,
Але не доля нам разом.
Не питай чому само за все дякую красно!
Буває дороги заносять далеко і берег Десни ще більш ріднійшим здаеться.
І вітер в обличчя дне,
нібе штовхає назад,розвертае.
Мам,я не надовго,мене люди чекають!
Пом ятаю закохався тут вперше,
перша нічь,перші друзі,
що зараз є членами моєї сім ї.
Розчарування,але і вони уперше тут!
Є що згадати насправді,
посміхнись,друже!!!*ОУ!*
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
В ньому мене накривають почуття.
Починаються все спочатку,все з нуля.
Я пам ятаю всіх своїх,але скажу я вам,
що час розкидав нас всех сумно
по різним містам...У кого вже сім я,
а хто ще з батьками.
На серці прикро,але іще згоють рани.
Усі талісмани, я залишив у ньому.
Тому вернутись сюди - це
лише зайвий привід.
Я бачу світлі дерева,
до болі знайомі обличчя.
Все та ж стара,але гарна крамничка.
І ці чарівні квіти, що мають рядь на узбіччі
Як це можно залишити?
Скажіть люди,навіщо?!
Навіщо пам ять стираемо,про те,що було?
Навіщо тінь залишаемо,майгув за кордон?
Усе деб ти не був,ти пам я тай своє місто,
воно чекає на тебе,воно в серці навічно!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Це мое місто,в ньому бачу я себе.
Це мої сльозі,їх лишаю навесні.
У цьому місті зростали я і ти.
Але минає час,я мушу йти...
Що це зі мною знову?
Не відчуваю спокою.
Лише дома поринаю
у світ,настільки чудовий.
Що більше ніде,
окрім ціх старенький вулиць немає.
Що більше нема ніде,
закордоном такого!*ОУ!*
Не свари мене даремно,
я повернуся звичайно!
Пам ятай головне - я тут виріс,
ти знаеш!Пробач мене місто мое,
Але не доля нам разом.
Не питай чому само за все дякую красно!
Буває дороги заносять далеко і берег Десни ще більш ріднійшим здаеться.
І вітер в обличчя дне,
нібе штовхає назад,розвертае.
Мам,я не надовго,мене люди чекають!
Пом ятаю закохався тут вперше,
перша нічь,перші друзі,
що зараз є членами моєї сім ї.
Розчарування,але і вони уперше тут!
Є що згадати насправді,
посміхнись,друже!!!*ОУ!*
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Все це - місто мое!Тільки в ньому я є!
Щодня питаю себе,куди розум мій лине?
Мабуть туди,де земля.
Мабуть туди,де сім я.
Туди,де радість у піснях,а не у доларах!
Это мое город!
В нем меня накрывают чувства.
Начинаются все сначала, с нуля.
Я Помню всех своих, но скажу я вам,
что время разбросал нас всех грустно
по разным городам ... У кого уже семья,
а кто еще с родителями.
На сердце обидно, но еще згоють раны.
Все талисманы, я оставил в нем.
Поэтому вернуться сюда - это
только лишний повод.
Я вижу свете дерева,
к боли знакомые лица.
Все та же старая, но хорошая лавочка.
И эти волшебные цветы, имеющие рядь на обочине
Как это можно оставить?
Скажите люди, зачем ?!
Зачем память стирает, о том, что было?
Зачем тень оставляет, майгув за границу?
Все где бы ты ни был, ты памяти я тай свой город,
оно ждет тебя, оно в сердце навечно!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Это мое город, в нем я вижу себя.
Это мои слезе, их лишая весной.
В этом городе росли я и ты.
Но проходит время, я должен идти ...
Что это со мной снова?
Не чувствую покоя.
Только дома погружаюсь
в мир, настолько великолепен.
Чем больше нигде,
кроме этих старенький улиц нет.
Чем больше нет нигде,
заграницей такого! * ОУ! *
Не брани меня зря,
я вернусь конечно!
Памятник Ятай главное - я здесь вырос,
ты знаешь! Прости меня город мое,
Но не судьба нам вместе.
Не спрашивай почему же всего благодарю красно!
Бывает дороги заносят далеко и берег Десны еще более риднийшим кажется.
И ветер в лицо дне,
Нибе толкает назад, разворачивает.
Мам, я не надолго, меня люди ждут!
Ум помню влюбился здесь впервые,
первая ночь, первые друзья,
что сейчас члены моей семьи.
Разочарование, но и они впервые здесь!
Есть что вспомнить на самом деле,
улыбнись, друг !!! * ОУ! *
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
В нем меня накрывают чувства.
Начинаются все сначала, с нуля.
Я Помню всех своих, но скажу я вам,
что время разбросал нас всех грустно
по разным городам ... У кого уже семья,
а кто еще с родителями.
На сердце обидно, но еще згоють раны.
Все талисманы, я оставил в нем.
Поэтому вернуться сюда - это
только лишний повод.
Я вижу свете дерева,
к боли знакомые лица.
Все та же старая, но хорошая лавочка.
И эти волшебные цветы, имеющие рядь на обочине
Как это можно оставить?
Скажите люди, зачем ?!
Зачем память стирает, о том, что было?
Зачем тень оставляет, майгув за границу?
Все где бы ты ни был, ты памяти я тай свой город,
оно ждет тебя, оно в сердце навечно!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Это мое город, в нем я вижу себя.
Это мои слезе, их лишая весной.
В этом городе росли я и ты.
Но проходит время, я должен идти ...
Что это со мной снова?
Не чувствую покоя.
Только дома погружаюсь
в мир, настолько великолепен.
Чем больше нигде,
кроме этих старенький улиц нет.
Чем больше нет нигде,
заграницей такого! * ОУ! *
Не брани меня зря,
я вернусь конечно!
Памятник Ятай главное - я здесь вырос,
ты знаешь! Прости меня город мое,
Но не судьба нам вместе.
Не спрашивай почему же всего благодарю красно!
Бывает дороги заносят далеко и берег Десны еще более риднийшим кажется.
И ветер в лицо дне,
Нибе толкает назад, разворачивает.
Мам, я не надолго, меня люди ждут!
Ум помню влюбился здесь впервые,
первая ночь, первые друзья,
что сейчас члены моей семьи.
Разочарование, но и они впервые здесь!
Есть что вспомнить на самом деле,
улыбнись, друг !!! * ОУ! *
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!
Все это - город мое! Только в нем я!
Ежедневно спрашиваю себя, куда ум мой несется?
Видимо туда, где земля.
Видимо туда, где семья.
Туда, где радость в песнях, а не в долларах!