Розкажи мені, бабусю, казочку
Про усе, що було в давнину.
Буду слухати чемненько,
Притулюсь до Вас, рідненька,
І техесенько засну.
Заспівай мені, бабусю, пісню
Ту, яку співала ще колись.
Гарну пісеньку чудову,
Мою першу колискову,
І до мене посміхнись.
Відлітають в вирій
журавлі ключами,
Стукає в віконце
Осінь золота.
Вже літа минають,
Їх не повернути,
Лиш моя бабуся
Завжди молода.
Посміхнись мені, моя голубко,
Посріблила скроні сивина.
Відлетіли пташенята -
Твої діти і внучата
Від батьківського гнізда.
Подихом тебе своїм зігрію,
В очі найтепліші зазирну -
І розтане може іній, на волосі
Твому іній,
Що посіяв в коси сивину.
Tell me, grandmother, a fairy tale
About everything that was in antiquity.
I will listen politely,
I will lean towards you, my dear,
And I will fall asleep quietly.
Sing me a song, grandmother
The one she sang once before.
A beautiful wonderful song,
My first lullaby,
And smile at me.
They fly away into the vortex
cranes with keys,
Knocking on the window
Autumn is golden.
Summers are over,
Do not return them,
Only my grandmother
Always young.
Smile at me, my dove,
Her temples turned silver.
The chicks flew away -
Your children and grandchildren
From the parent nest.
I will warm you with my breath,
I look into the warmest eyes -
And the frost on the hair may melt
Your hoarfrost,
That sowed in braids gray.