Знову безглузді балачки.
Заходьте, може хто не чув.
Навколо висохші річки,
Човни, що міцно встряли в мул
навік. Злочинець і суддя
один й той самий чоловік,
що вчить всіх нас, як шанувати дім,
мовчки лишивши все без змін.
Здається світ тріщить по швах.
Із тріщин витікає час.
Доки нас годують обіцянками й сміттям - тут все гаразд, ловіть.
Як вам тепер на смак найсолодший гріх.
Той самий чоловік вчить всіх нас, як цінувати мир,
замість кордону малюючи пунктир.
Комусь вдихати ввесь цей пил.
Тягнути човен із мілі.
Комусь тримати небосхил,
щоб нам стояти на землі.
Хто мріяв захопити світ -
давно поліг в своїй війні.
Чому ж ми досі йдем лише туди,
де бали й кораблі у повній темряві?
Again meaningless chats.
Come in, maybe no one has heard.
Around the dried up rivers,
Boats firmly in the mule
for ever. The offender and the judge
one and the same man,
that teaches us all how to honor a home,
silently leaving everything unchanged.
It seems the world is cracking at the seams.
Cracks are flowing from time to time.
As long as we are fed on promises and garbage, everything is fine here, catch.
How you taste the sweetest sin now.
The same man teaches us all how to appreciate the world,
drawing a dotted line instead of a border.
Someone inhale all this dust.
To pull a boat from a mile.
To keep someone on the hill,
to stand on the ground for us.
Who wanted to take over the world -
has long fallen in his war.
Why are we still only going there,
where are the ships and ships in total darkness?