Lyrics Nika Lenina - Touhou Project - Bad Apple
Views
65
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Nika Lenina - Touhou Project - Bad Apple, and also a translation of a song with a video or clip.
У річці часів, що біжить стрімким потоком, м'яко і повільно байдужість мене обіймає.
Чи не видно те, що душа із кожним кроком тихо так моє серце залишає?
І не можу я навіть крок один зробити, цей потік часів все-одно мене кудись нестиме.
Що навкруг мене, я не можу зрозуміти, я — це я, а все інше неважливо.
Чи щось бачу я? Може все це тільки сон? Знов марную я слова, та вони мені нащо?
Я втомилась вже давно від нестерпної туги, і залишуся, нехай, із життям без почуттів.
Коли ті почую я дорогі мені слова, серце не відчує їх, зачинила його я.
Якщо зможу я колись хоч один зробити хід, тоді зміниться усе, але чорним стане світ.
Чи майбутнє маю я? Чи прийде воно колись? Чи існую зараз я? Чи є в цьому сенс якийсь?
Чи я відчуваю сум? Чи болить душа моя? А утямити ніяк, бо не знаю себе я.
Цей нестримний довгий біг вже давно мене втомив — і весь світ не осягнеш — я не маю на це сил.
Якщо поміняти я зможу все своє життя, може побіліє світ, щезне все безвихіддя?
У річці часів, що біжить стрімким потоком, м'яко і повільно байдужість мене обіймає.
Чи не видно те, що душа із кожним кроком, тихо так моє серце залишає?
І не можу я навіть крок один зробити, цей потік часів все-одно мене кудись нестиме.
Що навкруг мене, я не можу зрозуміти, я — це я, а все інше неважливо.
Чи щось бачу я? Може все це тільки сон? Знов марную я слова, та вони мені нащо?
Я втомилась вже давно від нестерпної туги, і залишуся, нехай, із життям без почуттів.
Коли ті почую я дорогі мені слова, серцем не відчую їх, зачинила його я.
Якщо зможу я колись хоч один зробити хід, тоді зміниться усе, але чорним стане світ.
Коли крок один зроблю, коли крок один зроблю, все зруйную в мить одну, все зруйную в мить одну.
Сумуватиму коли, сумуватиму коли, може серце оживе, душу вибілю тоді?
Я про тебе поки що, і про себе поки що, про весь світ навколо нас ще не знаю нічого.
І якщо прокинусь я, та покину сон важкий, то зруйную цим усе, стане чорним світ тоді!
Чи не видно те, що душа із кожним кроком тихо так моє серце залишає?
І не можу я навіть крок один зробити, цей потік часів все-одно мене кудись нестиме.
Що навкруг мене, я не можу зрозуміти, я — це я, а все інше неважливо.
Чи щось бачу я? Може все це тільки сон? Знов марную я слова, та вони мені нащо?
Я втомилась вже давно від нестерпної туги, і залишуся, нехай, із життям без почуттів.
Коли ті почую я дорогі мені слова, серце не відчує їх, зачинила його я.
Якщо зможу я колись хоч один зробити хід, тоді зміниться усе, але чорним стане світ.
Чи майбутнє маю я? Чи прийде воно колись? Чи існую зараз я? Чи є в цьому сенс якийсь?
Чи я відчуваю сум? Чи болить душа моя? А утямити ніяк, бо не знаю себе я.
Цей нестримний довгий біг вже давно мене втомив — і весь світ не осягнеш — я не маю на це сил.
Якщо поміняти я зможу все своє життя, може побіліє світ, щезне все безвихіддя?
У річці часів, що біжить стрімким потоком, м'яко і повільно байдужість мене обіймає.
Чи не видно те, що душа із кожним кроком, тихо так моє серце залишає?
І не можу я навіть крок один зробити, цей потік часів все-одно мене кудись нестиме.
Що навкруг мене, я не можу зрозуміти, я — це я, а все інше неважливо.
Чи щось бачу я? Може все це тільки сон? Знов марную я слова, та вони мені нащо?
Я втомилась вже давно від нестерпної туги, і залишуся, нехай, із життям без почуттів.
Коли ті почую я дорогі мені слова, серцем не відчую їх, зачинила його я.
Якщо зможу я колись хоч один зробити хід, тоді зміниться усе, але чорним стане світ.
Коли крок один зроблю, коли крок один зроблю, все зруйную в мить одну, все зруйную в мить одну.
Сумуватиму коли, сумуватиму коли, може серце оживе, душу вибілю тоді?
Я про тебе поки що, і про себе поки що, про весь світ навколо нас ще не знаю нічого.
І якщо прокинусь я, та покину сон важкий, то зруйную цим усе, стане чорним світ тоді!
В реке времен, бежит стремительным потоком, мягко и медленно равнодушие меня занимает.
Не видно то, что душа с каждым шагом тихо так мое сердце оставляет?
И не могу я даже шаг один сделать, этот поток времен все равно меня куда-то нести.
Что вокруг меня, я не могу понять, я - это я, а все остальное неважно.
Или что-то вижу я? Может все это только сон? Опять трачу на слово, и они мне зачем?
Я устала уже давно от невыносимой тоски, и останусь, пусть с жизнью без чувств.
Когда те услышу я дорогие мне слова, сердце не почувствует их, закрыла его я.
Если смогу я когда хоть один сделать ход, тогда изменится все, но черным станет мир.
Или будущее у меня? Придет оно когда-то? Или существую сейчас я? Есть ли в этом смысл какой?
Или я чувствую сумм? Болит душа моя? А уяснить никак, потому что не знаю себя я.
Этот неудержимый длинный бег уже давно меня утомил - и весь мир не достигнешь - я не имею на это сил.
Если поменять я смогу всю свою жизнь, может побелеет мир, исчезнет все безысходности?
В реке времен, бежит стремительным потоком, мягко и медленно равнодушие меня занимает.
Не видно то, что душа с каждым шагом, тихо так мое сердце оставляет?
И не могу я даже шаг один сделать, этот поток времен все равно меня куда-то нести.
Что вокруг меня, я не могу понять, я - это я, а все остальное неважно.
Или что-то вижу я? Может все это только сон? Опять трачу на слово, и они мне зачем?
Я устала уже давно от невыносимой тоски, и останусь, пусть с жизнью без чувств.
Когда те услышу я дорогие мне слова, сердцем не почувствую их, закрыла его я.
Если смогу я когда хоть один сделать ход, тогда изменится все, но черным станет мир.
Когда шаг один сделаю, когда шаг один сделаю, все разрушу в момент одну, все разрушу в момент одну.
Скучать когда, скучать когда, может сердце оживет, душу выбелит тогда?
Я о тебе пока и о себе пока, обо всем мир вокруг нас еще не знаю ничего.
И если проснусь я, и оставлю сон тяжелый, то разрушу этим все станет черным мир тогда!
Не видно то, что душа с каждым шагом тихо так мое сердце оставляет?
И не могу я даже шаг один сделать, этот поток времен все равно меня куда-то нести.
Что вокруг меня, я не могу понять, я - это я, а все остальное неважно.
Или что-то вижу я? Может все это только сон? Опять трачу на слово, и они мне зачем?
Я устала уже давно от невыносимой тоски, и останусь, пусть с жизнью без чувств.
Когда те услышу я дорогие мне слова, сердце не почувствует их, закрыла его я.
Если смогу я когда хоть один сделать ход, тогда изменится все, но черным станет мир.
Или будущее у меня? Придет оно когда-то? Или существую сейчас я? Есть ли в этом смысл какой?
Или я чувствую сумм? Болит душа моя? А уяснить никак, потому что не знаю себя я.
Этот неудержимый длинный бег уже давно меня утомил - и весь мир не достигнешь - я не имею на это сил.
Если поменять я смогу всю свою жизнь, может побелеет мир, исчезнет все безысходности?
В реке времен, бежит стремительным потоком, мягко и медленно равнодушие меня занимает.
Не видно то, что душа с каждым шагом, тихо так мое сердце оставляет?
И не могу я даже шаг один сделать, этот поток времен все равно меня куда-то нести.
Что вокруг меня, я не могу понять, я - это я, а все остальное неважно.
Или что-то вижу я? Может все это только сон? Опять трачу на слово, и они мне зачем?
Я устала уже давно от невыносимой тоски, и останусь, пусть с жизнью без чувств.
Когда те услышу я дорогие мне слова, сердцем не почувствую их, закрыла его я.
Если смогу я когда хоть один сделать ход, тогда изменится все, но черным станет мир.
Когда шаг один сделаю, когда шаг один сделаю, все разрушу в момент одну, все разрушу в момент одну.
Скучать когда, скучать когда, может сердце оживет, душу выбелит тогда?
Я о тебе пока и о себе пока, обо всем мир вокруг нас еще не знаю ничего.
И если проснусь я, и оставлю сон тяжелый, то разрушу этим все станет черным мир тогда!