Сніг візерунками стелився
він на мене споглядав
я на нього дивився
він топився на гарячих долонях
на твоему обличчі
і на твоїх скронях
він радів гадав що ми були щасливі
так можливо це було так колись
та на справді не мало часу пролетіло
с того дня як ми з тобою розійшлись
і не знав що все змінилося
кудись воно поділося
з іншим заручилося
нічого не лишилося
збагнути ж я ні як не міг
куди усе пропало
зникло так як тане сніг
він припадав до наших ніг
потім по тихеньку танув
як не як нам було весело
зовсім не погано
я прощатись не хотів
хоч починалося смеркання
ти пішла в обіймах снігу
я ж не знав що це в останнє
приспів
падав сніг вона кликала на допомогу
я до неї біг але не встиг
я не зміг через засніжену дорогу
зупинити небезпеку
що загрожувала їй
чути постріл сніг постелив червону постіль
кажу досить Боже досить
я не взмозі був добігти вчасно
на те місце де тепер сніг
замітає слід машини мої кроки й кров її
падав сніг мої сльози замерзали
мої крики завмирали
а вона на моїх руках
з закритими очима
лежала наче спочивала
і кров її стікала по моїх слідах
сніг червоний плакав гірко плакав
за мною ідучі
я вже сльози свої втратив
я шукав когось в ночі
я кричав допоможіть
може це лунало грізно
шукав цю допомогу та було надто пізно
Так було давно це
і коли падає сніг я згадую твоє лице
я пам`ятаю очі твої
що посміхалися мені тоді
з зимою разом з снігом
зі мною уночі
ще пригадую собі як я чув постріл
червону постіль холодну сніг стелив тобі
як я тебе ніс кров по руках моїх стікала
с тиха як кричали потім лікарі мовчали
але знаєш я довго шукав тих сучих синів
що спрямували вогонь на тебе серед снігів і серед ночі
я їх шукав цілих два роки
я їм дивився в очі
а сніг озвучував мої кроки
2 :падав сніг вони благали про спасіння
я за ними біг
та врятуватися ніхто з них не зміг
і не встиг адже в житті
в останні миті свої
вони почули постріли мої...
Снег узорами стелился
он на меня смотрел
я на него смотрел
он тонул в горячих ладонях
на твоем лице
и на твоих висках
он радовался думал что мы были счастливы
так возможно это было так когда-то
и на самом деле не мало времени пролетело
с того дня как мы с тобой разошлись
и не знал что все изменилось
куда оно делось
с другим заручилось
ничего не осталось
понять я ни как не мог
куда все пропало
исчезло так как тает снег
он приходился к нашим ногам
затем по тихонько таял
как ни как нам было весело
совсем не плохо
я прощаться не хотел
хотя начиналось заката
ты пошла в объятиях снега
я не знал что это в последнее
припев
падал снег она звала на помощь
я к ней бежал но не успел
я не смог из заснеженную дорогу
остановить опасность
грозившей ей
слышать выстрел снег постелил красную постель
говорю достаточно Бог достаточно
я не в состоянии был добежать вовремя
на то место, где теперь снег
заметает след машины мои шаги и кровь ее
падал снег мои слезы замерзали
мои крики замирали
а она на моих руках
с закрытыми глазами
лежала как покоилась
и кровь ее стекала по моим следам
снег красный плакал горько плакал
за мной идущие
я уже слезы свои потерял
я искал кого-то в ночи
я кричал помогите
может это звучало грозно
искал эту помощь и было слишком поздно
Так давно это
и когда падает снег я вспоминаю твое лицо
я помню глаза твои
что улыбались мне тогда
с зимой вместе со снегом
со мной ночью
еще вспоминаю как я слышал выстрел
красную постель холодную снег стелил тебе
как я тебя нос кровь по рукам моих стекала
с тихая как кричали потом врачи молчали
но знаешь я долго искал тех сукиных сынов
что направили огонь тебя среди снегов и ночью
я их искал целых два года
я им смотрел в глаза
а снег озвучивал мои шаги
2: падал снег они умоляли о спасении
я за ними бежал
и спастись никто из них не смог
и не успел ведь в жизни
в последние мгновения свои
они услышали выстрелы мои ...