Утекти б од себе геть світ за очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, не здолане.
Жив би там — безоко і безсердо,
жив би так, як опадають вниз,
поріднившись із земною твердю,
до якої намертво приріс
поглядом і серцем і думками
(хто тебе такого віднайде?).
Нерухомий і крихкий, як камінь,
нерухомий і крихкий, як день,
що зотлів і вижарів, і знов
котиться з мулькавого поранку.
Ти — Адам. Журба — твоя коханка,
а земне тяжіння — то любов.
(В. Стус, 1965)
Beteti bout yourself get svit for very good,
with nebechene, nezhute, u nemlen,
de nema anі osmut, ni radoshchiv,
de no_ no, not zdavlene, not zdolane.
Bee alive there - bezoko and bezordo,
alive bi so yak fall down
after giving birth to the earth,
before yakoy tightly prir_s
I have a look and a heart and a bow
(hto you such vіdnaide?).
Neruhomiy and Krikhky, Yak Kamіn,
Neruhomiy i Krikhki, yak day,
scho zotlіv і vizharіv, і znov
kolitsya mulkogo wound.
Ty - Adam. Zhurba - your kohanka,
and the earth is heavy - that is love.
(V. Stus, 1965)