Рiдна мати моя,ты ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала
Я візьму той рушник,розстелю наче долю
В тихім шелесті трав,щебетанні дібров
І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги,й солов'їні гаї
І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші блакiтни твої
My mother is clean, you have not slept for nights
You took me to the field of the village
I walked far away in the distance to me
I towel is embroidered for happiness
I'll take that towel, I'll spread it like a fate
In that there are rustling herbs, chirping grooms
And on that rifle, bloom everyone familiar with pain
And childhood and separation and true love.
Let it bloom on a fluffy path
And green meadows, and nocturnal groves
And your unhappy, motherly affectionate smile
And your good eyes are good dark eyes