Lyrics Kozak System - СНiГ

Що тобі до моєї печалі?
Що тобі до моєї тривоги?
Тихі човни ще стоять на причалі,
І вода розбирає пороги.
Що тобі до моєї любові?
Що тобі до цієї розлуки?
Якщо на місячному серпові
З’являться знаки й лунають звуки.

Я тримався твоєї тиші,
Тримався за те, що було зі мною,
Але ніжність твоя така невтішна,
І сніги летять над твоєю зимою.
І блукає світло твоїми руками,
І твої сновидіння такі примарні
І коли ти спиш, безнадійно зникають,
Північні птахи в золотому тумані.

Приспів:
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив "прощай",
Вертатись до тебе – все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше ніж зазвичай.

І коли ти торкаєшся снів устами,
І коли в твоїх снах проростає втіха,
Темна вода під важкими мостами,
Спиняється невагома і тиха.
Тому що тобі до останніх трамваїв?
Що тобі до моїх освідчень?
Це для нас із тобою так щемко триває
Цей нічний, безкінечний січень.

Приспів:
І хай це тепло зринає і вироста,
І як би ти не любила свій перший сніг,
Я завжди буду лишати твої міста,
Я завжди буду повертатися в них.
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив "прощай",
Вертатись до тебе – все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше ніж зазвичай.
Ніж зазвичай...
______________________

Что тебе моя печаль?
Что тебе моя тревогa?
Тихие лодки еще стоят на причале,
И вода разбирает пороги.
Что тебе моя любвь?
Что тебе этa разлукa?
Если на луннoм серпe
Появлятюся знаки и раздаются звуки.

Я держался твоей тишины,
Держался за то, что было со мной,
Но нежность твоя мне неутешна,
И снега летят над твоей зимой.
И блуждает свет твоими руками,
И твои сновидения такие нереальные
И когда ты спишь, безнадежно исчезают,
Северные / Полуночные птицы в золотом тумане.

Но везде будет лежать снег.
И сколько бы я не говорил "прощай",
Возвращаться к тебе - то, что я всегда посмел,
Чтобы оставаться дольше чем всегда.

И когда ты касаешься снов устами,
И когда в твоих снах радость затеплится,
Темная вода под тяжелыми мостами,
Останавливается невесомая и тихая.
И зачем тебе последниe трамваи?
Что тебе мои признания?
Это нас с тобой так мило задерживает
Этa ночь, бесконечнaя январская.

И пусть это тепло всплывает и вырастает,
И как бы ты не любила свой первый снег,
Я всегда буду оставлять твои города,
Я всегда буду возвращаться в них.
Но везде будет лежать снег.
И сколько бы я не говорил "прощай",
Возвращаться к тебе - то, что я всегда посмел,
Чтобы оставаться дольше чем всегда.
Чем всегда ..