Lyrics KNOB feat SEINE - Вiдлига

KNOB feat SEINE — Відлига
Порожньо...від себе не втекти,
і я наповнююся тишею... ненавиджу себе за це
Соромно за ідеал, який з’їдає все всередині, пече....

Мій ворог – моя надія
Помовчи...Помовчи....
порадь мені як стерти справжнє
Відімкну....розтоплю

Звільни мене негайно від порожньої самої себе
Змінююсь, змінююсь, трансформуюсь, скільки ще???
Приховане десь поряд, знову боляче штовхає в плече
Я бачу наскрізь і буду тяжко приймати це

Порожньо...порожньо...без кінця і краю
Порожньо...порожньо... коли це зкінчиться

Заражена силою нестримного прагнення до чутливих моментів,
Які схиляють його в бік
Побічні синдроми, побічного дійства,
Вже вкотре приходять, приходять, приходять,
приходять і йдуть собі геть

Затушоване білим спокушає втекти
Зверху донизу ковтаю спрямоване вдарити в ту саму ціль
Поміж нами течія розчинена снодійним,
заспокійливим смородом тугим
Омріяне ціллю, задумую ще, ще, ще,
Ще більше тиску слів на поспіх
Велике бажання роздерло сутність мого я
Потойбічне явище свобода, свобода
Залиш оману помсти, ввійди в новому вбранні
Шаленію від думок, шаленію
Не вінчане за сполох, поховала кривду у піснях

Роздратоване небо, розкрити тепер
Заважае максымализм
в що я вiрю, в що?
Порожньо...як повернутися?
Порожньо...як зупинитися?
Суцiльна вигадка життя
Незкiнченна порожнеча не зкiнчиться нiколи, нiколи...