Боротися за місце під зенітом,
Забувши біль принизливих образ,
І замість того, щоб в кутку сидіти,
Знайти для себе слави мед-екстаз.
Боротися за небо над тобою,
За світле «завтра» і свої права,
За ту весну, що стала дорогою,
За правди кимось сковані слова.
За дівчину, яка тебе кохає,
За совість, що не тоне у вині,
За землю ту, твоїм що стала раєм,
І за нечасті спогади ясні.
У кожного в житті – своя Голгофа,
І кожному на ній своє нести,
Чи не тому пишу свої я строфи,
Бо це мої невидимі хрести?
Крізь бурі чвар, неправди хуртовини,
Нести добра в руках бузковий цвіт,
Твоя мета сама до тебе лине,
Захочеш – допоможе радо світ.
Всміхається Вікторія лиш тОму,
Хто все віддасть за вигляд із вершин,
Хай протестує істина знайома,
Та в полі воїн і коли один.
Fight for a place under the zenith,
Forgetting a painful humorous image,
And instead of sitting in the corner,
Find the fame of honey-ecstasy for yourself.
Fight for heaven over you
In light of "tomorrow" and their rights,
For that spring, which became a road,
The truth is that somebody is bound by words.
For the girl who loves you
For the conscience that does not drown in wine,
For the land that became your paradise,
And for the infrequent memories are clear.
Everyone in his life has his own Calvary,
And to carry on every one on her,
Not because of this I am writing stanzas,
Because these are my invisible crosses?
Through the storm of strife, the lies of a blizzard,
To carry good lilac color in hands
Your goal is to lynn up to you
You want - it will help the world.
Victoria smiles only to him
Whoever looks like a vertebrate
Let's protest the truth of a friend
But in the field the warrior and when one.