Помарніло синє небо, помарніли зорі
Плаче мати - Україна, бо вона в неволі
Б’ється серце українців, бо рідня в кайданах
На порозі стоїть жінка омита сльозами
Її горе розділяють тисячі нещасних,
Що синів своїх втрачають у битвах пропащих.
В тих боях за рідну землю - стоптану роками
Де тече криваве море чорними струмками.
Очі мамині ніби мертві, біль стискає серце
Не черпне з колодця віри вже життя відерце
Впала духом бідна жінка – жити утомилась
Як їй спати в тій хатині – де сама лишилась
Вечір тускло заглядає в маленьке віконце
Вітер віє понад степом – проводжає сонце
Не здавайся бідна мати, а випробуй долю
Бо не здався син твій рідний, а помер за волю.
Поблекла синее небо, поблекла звезды
Плачет мать - Украина, потому что она в неволе
Бьется сердце украинском, так родня в кандалах
На пороге стоит женщина омытый слезами
Ее горе разделяют тысячи несчастных,
Сынов своих теряют в битвах падших.
В тех боях за родную землю - истоптанную годами
Где течет кровавое море черными ручьями.
Глаза мамины будто мертвые, боль сжимает сердце
НЕ черепно с колодца веры уже жизни ведерко
Упала духом бедная женщина - жить устала
Как ей спать в той хижине - где сама осталась
Вечер тускло заглядывает в маленькое окошко
Ветер веет над степью - провожает солнце
Не сдавайся бедная мать, а испытай судьбу
Потому не сдался сын твой родной, а умер за свободу.