Я просто запропунував їй відкрити пиво,
А перед тим місяць дивився на неї красиву
Боявся підійти просто…
Здавалось вона особлива, а я так проти неї – відносно
Але чорт з ним! Я ж не мала дитина:
“Привіт, мене звати Тарас”, “Привіт, мене Христина”
Слово за словом міміка губ і жести тіла
Ну знаєш як то буває – тут все зрозуміло
Почали зустрічатись – вона ж така мовчазлива
Я ще тоді не розумів що в тому її сила
В мене ж росли крила, я вже літав так високо
Оглянувся, а в мене шикарна кобіта під боком
І все пучком, з”їздили в гори з друзями
Вона ж просто з дівчини стала моєю музою
Ми жили не напрягаючись, любові віддаючись
І як не крути все було зашибісь
Та мене бісить то, що в кожному кіно
Має бути продовження, і в нас було воно
Буває став зі сну, а так назад хочеш
Але дорога закрита, бо ти розплющив очі
Не вистачало нервів, не вистачало часу
Щоб було щось між нами добре перестати квасити
Потрібно, перестати нити, розкидатися словами
Нами треба займатись, а не битись кулаками
Давай казати прямо – не обхідними шляхами
Бо не для того будували ми стосунки місяцями
Плями від образ тяжіли над нами
А ми, карами-ранили одне одного у серце прямо
І все так само, вже сірі будні набридли,
Кафешки людні набридли, а ми просто звикли
Я так люблю запах твого волосся
І знаєш, звик до нього, як би там не було, що би не стряслося
Мені не можна без тебе, я не протяну довго
Я повторяв це, та бачив шо слова припали порохом
Дивився на неї і бачив її рани
Я би спинив кров, та на руках кайдани
А ДЕ Ж ІСТИНА І В ЧОМУ ЧИЯ ВИНА
ЧОМУ ЕМОЦІЇ НАС ТЯГНУТЬ ДВОХ ДО ДНА
Був другий місяць як ми не разом
І третій місяць від тоді як почалися всі образи
Життя зовсім не казка, я не її герой
Всю біль, що була в мені вперто змивав алкоголем
Справа не в болі зрештою, і не в пляшці пива
Справа у тому, що без неї був я не щасливий
Вона проходила мимо, очі дивилися в низ
А я терпів ігнор, гордість, інші капризи
Тихо котився до низу, може і я в цьому винен
Що малював перед собою рожеві картини
А як невпинно минали години без неї
Я ж без неї, як таксикоман без клею
І це не Лав Сторі, це просто Лайф Сторі
І як ти швидко не біжи все ж не втічеш від долі
Якщо кохаєш відпусти, воно вернеться напевно
Я так не вірив афоризмам, виходить даремно.
Ми вже не разом, і слава богу, бо розому мало
Інколи чиниш не за серцем, а за чим попало
Але ж любов вона вічна, безсмертна по ідеї
І якщо так, я хочу в вічність відійти із нею
I just invited her to open a beer,
And before that the moon looked at her beautifully
Afraid to approach simply ...
She seemed special, and I was so against her - relatively
But damn it! I did not have a baby:
“Hi, my name is Taras”, “Hi, my name is Christina”
Word for word facial expressions and body gestures
Well, you know what happens - everything is clear here
They started dating - she is so silent
I did not even understand then what her strength was
My wings were growing, I was flying so high
I looked around, and I had a chic kobita on hand
And with a bundle, they went to the mountains with their friends
She just became my muse from the girl
We lived without straining, giving in to love
And no matter what, it was a mistake
But what pisses me off is that in every movie
It had to be a sequel, and we had it
It is possible to get out of sleep, and so you want back
But the road is closed because you open your eyes
Not enough nerves, not enough time
So that something between us is good to quit leavening
It is necessary to stop the threads, scatter words
We need to be engaged, not punching
Let's just say it - not bypass
Because that's not why we've been building relationships for months
Stains from images weighed on us
And we, karami, wounded each other in the heart straight
And still, the gray weekdays are already bored,
People's coffee bored and we got used to it
I love the smell of your hair so much
And you know, got used to it, whatever it was, whatever shook
I can't do without you, I won't last long
I kept saying it, and I saw that the words came in gunpowder
He looked at her and saw her wounds
I would have stopped the blood, but the shackles were in my hands
WHAT'S THE TRUTH AND WHAT'S THE WINE?
WHY EMOTIONS ARE DRAWING TWO TO THE BOTTOM
It was the second month we were not together
And the third month since all the images began
Life is not a fairy tale, I am not its hero
All the pain that was in me stubbornly washed away with alcohol
It's not about the pain after all, and it's not about the beer bottle
The fact is that without her I was not happy
She walked past, her eyes looking down
And I endured ignorance, pride, other whims
Rolled quietly to the bottom, maybe I'm guilty of it
What I painted in front of a pink painting
But as hours passed without her
I'm without it, like a glue-free substance addict
And it's not Love Story, it's just Life Story
And if you do not run fast yet you will not run away from destiny
If you love to leave, it will come back for sure
I so did not believe aphorisms, it turns out in vain.
We are no longer together, and thank God, for there is little in the way
Sometimes you do it not by heart, but by what it is
But love is eternal, immortal in idea
And if so, I want to go away with her forever