Стоїш на пероні і нервуєш, ніби вперше чекаєш на поїзд.
Відправляєшся з точки А в точку Б.
Потім повертаєшся в А.
Згодом знову тікаєш у Б.
Не можеш зрозуміти, де краще?
Ні..Не можеш зрозуміти, де гірше.
Бо насправді, ти не хочеш бути ні там, ні там.
Бо насправді, твій дім — дорога. Відрізок, що сполучає чужо/рідні міста.
Ти тікаєш не від інтер"єрів, не від вулиць і навіть не від людей.
Ти тікаєш від себе.
А подорож рятує, адже коли ти вдорозі, ти не чиясь подруга, не чиясь донька , не чиясь сестра.
Ти — чиясь незнайомка.
Ти — ніхто і будь-хто.
Можеш розповідати чужі історії чужим людям, ніби свої своїм.
Бо ніколи не зустрінеш бабусі, яка сидить поруч і коментує кожен свій рух. І не дізнаєшся ім"я хлопця навпроти, який бавиться медіатором і робить орігамі з квитків.
Основне правило тут : не дивитись у вікно.
Вікна поїздів — дзеркала душ.
Ти ніхто і будь-хто.
Твій дім — дорога.
Стоишь на перроне и нервничаешь, что впервые ждешь поезд.
Отправляешься из точки А в точку Б.
Затем возвращаешься в А.
Впоследствии опять убегаешь в Б.
Не можешь понять, где лучше?
Ни..Не можешь понять, где хуже.
Ведь на самом деле, ты не хочешь быть ни там, ни там.
Ведь на самом деле, твой дом - дорога. Отрезок, соединяющий чуждо / родные города.
Ты убегаешь не от интер "интерьеров: не от улиц и даже не от людей.
Ты убегаешь от себя.
А путешествие спасает, ведь когда ты в дороге, ты не чья-то подруга, не чья-то дочь, не чья-то сестра.
Ты - чья незнакомка.
Ты - никто и любой.
Можешь рассказывать чужие истории чужим людям, что свои своим.
Потому что никогда не встретишь бабушки, которая сидит рядом и комментирует каждое свое движение. И не узнаешь им "я парня напротив, играющий медиатором и делает оригами из билетов.
Основное правило здесь: не глядеть в окно.
Окна поездов - зеркала душ.
Ты никто и любой.
Твой дом - дорога.