Дитинство – це зірка.
І я заздрю дітям.
Це – ягідне поле,
Польові квіти.
Сурові догани,
Заборони літніх
Не можна робити.
В них є ми самі.
Питаю: "Де ти, сину?
Де ти, сину,
Зіронько моя?"
Колись зорі всплинуть,
Та вже нас не буде.
Та житимуть надії наші
На Землі.
Тоді, може, вчені
Та дізнають у генах
Про те, що ми мали зараз
У душі.
Питаю: "Де ти, сину?
Де ти, сину,
Ягідко моя?"
Так, уночі, коли не сплю,
Сиджу, курю, все думаю.
Питаю: "Де ти, сину?
Зірочко моя?"
Childhood - tse zirka.
І I will zazhru children.
Tse - yagіdne field,
Polovі kvіti.
Surovi dogan,
Bury it
Roby is not possible.
In them, є my samі.
I eat: "De tee, blue?
De ti sinu
Zironko my? "
Kori zori spill,
That vzhe us not bude.
That life above ours
On Earth.
Todi, can, vcheni
Ta dіznaut u genes
About those who are at a time
In the shower.
I eat: "De tee, blue?
De ti sinu
Yagіdko my? "
So, students, if I do not sleep,
Siju, I smoke, I think.
I eat: "De tee, blue?
Zirochko my? "