Як умру, то поховайте продалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительсьво не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, шкільні мої муки:
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще півпечінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Ось іще запам’ятайте, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Прощавайте назавжди, двійки й одиниці,
І ви, колеги-вчителі та учи-телиці.
Далі мучтеся без мене, бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той піде до раю!
Как умру, похороните продал от школы,
На педсовете не упоминайте больше уже никогда,
На венок мне не тратьте ни денег, ни времени,
Я знаю, что вчительсьво не имеет запаса.
На могиле залишите какие-нибудь цветы,
А в головах покладите план самообразования,
Тетрадь, ручку и дневник вставьте мне в руки
И вспомните Друзья мои, школьные мои муки:
Не прожил я так, как люди, недосыпал ночи,
Все над теми тетрадями вылезали глаза,
Съела школа мое сердце и еще пивпечинкы,
Потому что за ней я не видел ни детей, ни женщины.
Месткома передайте мое почтение,
Так путевки и не дождался я на лечение,
Ну а завучу скажите, пусть расписание меняет,
Потому что меня уже на этом свете живого нет ...
Вот еще запомните, учителя будущие:
В школе хорошо работать, если нет в ней учеников.
А как случится прежде, чем будет зарплата,
То выпейте вы меня по сто грамм на брата.
Прощайте навсегда, двойки и единицы,
И вы, коллеги-учителя и учи-телки.
Далее мучайтесь без меня, я точно знаю:
Кто учитель в этом мире - то пойдет в рай!