Lyrics Воанергес - Слово о полку І..
Views
43
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Воанергес - Слово о полку І.., and also a translation of a song with a video or clip.
Слово о полку І
Не лепо ли ны бяшет, браття, старыми словесы начяти
Трудных повестій о раті, о пълку І заспивати?
Начяти же ся тъи песни по былинам сего времени:
Жием на сим же мест е, гнесен ы сим же бременем!
Стогне та гуде земля, мутно течуть ріки,
Запорошені поля – оживити ніким!
Половці ідуть із Дону, з моря пруть ордою:
О святая земле, ти єси за горою!
Застогнав же, браття, Київ і Чернігів тужить.
Степ засіяний кістьми, черен ворон кружить.
Де ти, грізний Святославе з храбрими полками,
Що громив поганих харалужними мечами?
Ой, були віки Трояна, літа Ярослава!
А була також Олега недобрая слава:
Сіяв стрілами розбрат (скільки жати будем?),
В княжих крамолах віки вкоротились людям:
Приспів:
А над муром Ярославни голос чується:
– Де мій Ладо? – промовляє та турбується,
Все зозулею кує, надривається,
Ладо-Князь не йде, не вертається.
– Ой ти, вітре, не вій стрілами злючими!
– Ой ти, Дніпре, лелій води, словутицю!
– Ой ти, сонце красне, не будь палючеє! –
Не завадьте Ладо-Князю вернутися!
– Се моє і те моє!– каже брат до брата.
І великим дрібнеє стали називати.
А погані зі всіх сторін зволікали сили
І на рідну землю Руську бідою ходили.
А князі добро все ділять: хто кого надує!
(А князь темний розділяє всіх та владарює!)
Про таких Боян співає, що кому як буде:
Ані хитру, ні гаразду не минути суду!
Впала на хвалу хула, славиться насилля.
Слава людська – як трава: цвіт, – і вже бадилля:
Сонце тьмою шлях покрило, і в серцях затмення.
О дружино, моя силе, не збезчести Ймення!
Приспів
А над муром Ярославни голос чується:
– Де мій Ладо? – промовляє та турбується,
Все зозулею кує, надривається,
Ладо-Князь не йде, не вертається.
– Ой ти, вітре, не вій стрілами злючими!
– Ой ти, Дніпре, лелій води, словутицю!
– Ой ти, сонце красне, не будь палючеє! –
Не завадьте Ладо-Князю вернутися!
Хоч пітьма покрила землю, і морок народи,
Та співає Боян сивий про сонце свободи!
Святославе, Ярославе, Мстиславе, Романе,
Облачіте в святу славу, рубайте поганих!
Здраві, князі, будьте завжди! Здрава будь, дружино!
Побарая за христьяни нехристей до згину!
И не лепо ли н ы бяшет скинуть з серця кам і нь?
Слава Богу, князям шана, честь народу! Амінь!
Не лепо ли ны бяшет, браття, старыми словесы начяти
Трудных повестій о раті, о пълку І заспивати?
Начяти же ся тъи песни по былинам сего времени:
Жием на сим же мест е, гнесен ы сим же бременем!
Стогне та гуде земля, мутно течуть ріки,
Запорошені поля – оживити ніким!
Половці ідуть із Дону, з моря пруть ордою:
О святая земле, ти єси за горою!
Застогнав же, браття, Київ і Чернігів тужить.
Степ засіяний кістьми, черен ворон кружить.
Де ти, грізний Святославе з храбрими полками,
Що громив поганих харалужними мечами?
Ой, були віки Трояна, літа Ярослава!
А була також Олега недобрая слава:
Сіяв стрілами розбрат (скільки жати будем?),
В княжих крамолах віки вкоротились людям:
Приспів:
А над муром Ярославни голос чується:
– Де мій Ладо? – промовляє та турбується,
Все зозулею кує, надривається,
Ладо-Князь не йде, не вертається.
– Ой ти, вітре, не вій стрілами злючими!
– Ой ти, Дніпре, лелій води, словутицю!
– Ой ти, сонце красне, не будь палючеє! –
Не завадьте Ладо-Князю вернутися!
– Се моє і те моє!– каже брат до брата.
І великим дрібнеє стали називати.
А погані зі всіх сторін зволікали сили
І на рідну землю Руську бідою ходили.
А князі добро все ділять: хто кого надує!
(А князь темний розділяє всіх та владарює!)
Про таких Боян співає, що кому як буде:
Ані хитру, ні гаразду не минути суду!
Впала на хвалу хула, славиться насилля.
Слава людська – як трава: цвіт, – і вже бадилля:
Сонце тьмою шлях покрило, і в серцях затмення.
О дружино, моя силе, не збезчести Ймення!
Приспів
А над муром Ярославни голос чується:
– Де мій Ладо? – промовляє та турбується,
Все зозулею кує, надривається,
Ладо-Князь не йде, не вертається.
– Ой ти, вітре, не вій стрілами злючими!
– Ой ти, Дніпре, лелій води, словутицю!
– Ой ти, сонце красне, не будь палючеє! –
Не завадьте Ладо-Князю вернутися!
Хоч пітьма покрила землю, і морок народи,
Та співає Боян сивий про сонце свободи!
Святославе, Ярославе, Мстиславе, Романе,
Облачіте в святу славу, рубайте поганих!
Здраві, князі, будьте завжди! Здрава будь, дружино!
Побарая за христьяни нехристей до згину!
И не лепо ли н ы бяшет скинуть з серця кам і нь?
Слава Богу, князям шана, честь народу! Амінь!
Слово о полку И
НЕ лепо ли ны бяшеть, братья, старыми словесы начяты
Трудных повестей в рати, в пълку И заспиваты?
Начяты же ся тъы песни по былине сего времени:
Жием на сим же мест е, гнесен ы сим же бременем!
Стонет и гудит земля, мутно текут реки,
Пыльные поля - оживить никем!
Половцы идут с Дона, с моря прут ордой:
В святая земля, ты еси за горой!
Застонал, братья, Киев и Чернигов тоскует.
Степь усеян костями, черен ворон кружит.
Где ты, грозный Святослав с храбро полками,
Что громил плохих харалужными мечами?
Ой, были века Трояна, летом Ярослава!
А была также Олега недобрая слава:
Сеял стрелами раздор (сколько жать будем?),
В княжеских крамолах века сократились людям:
припев:
Над стеной Ярославны голос слышится:
- Где мой Ладо? - говорит и беспокоится,
Все кукушкой кует, надрывается,
Ладо-Князь не идет, не возвращаются.
- Ой ты, ветер, а не ресниц стрелами злой!
- Ой ты, Днепр, лилий воды, Словутицю!
- Ой ты, солнце красное, не будь палючее! -
Не помешает Ладо-Князю вернуться!
- Это мое и то мое, - говорит брат к брату.
И большим дрибнее стали называть.
А плохие из всех сторон тянули силы
И на родную землю Русскую бедой ходили.
А князья добро все делят: кто кого надует!
(А князь темный разделяет всех и властвует!)
О таких Боян поет, что кому как будет:
Ни хитрую, ни благоденствия не миновать суда!
Упала на славу хула, славится насилия.
Слава человеческая - как трава цвет, - и уже ботва:
Солнце тьмою путь покрыло, и в сердцах затменными.
В жена, моя силе, не должен порочить имя!
припев
Над стеной Ярославны голос слышится:
- Где мой Ладо? - говорит и беспокоится,
Все кукушкой кует, надрывается,
Ладо-Князь не идет, не возвращаются.
- Ой ты, ветер, а не ресниц стрелами злой!
- Ой ты, Днепр, лилий воды, Словутицю!
- Ой ты, солнце красное, не будь палючее! -
Не помешает Ладо-Князю вернуться!
Хотя тьма покрыла землю, и мрак народы,
И поет Боян седой о солнце свободы!
Святослав, Ярослав, Мстислав, Роман,
Облачите в святую славу, рубите плохих!
Здраво, князья, будьте всегда! Здрава будь, жена!
Побарая по христьяны Нехристь к изгибу!
Ь не лепо ли н ы бяшеть свергнут с сердца кам и нь?
Слава Богу, князьям уважение, честь народа! Аминь!
НЕ лепо ли ны бяшеть, братья, старыми словесы начяты
Трудных повестей в рати, в пълку И заспиваты?
Начяты же ся тъы песни по былине сего времени:
Жием на сим же мест е, гнесен ы сим же бременем!
Стонет и гудит земля, мутно текут реки,
Пыльные поля - оживить никем!
Половцы идут с Дона, с моря прут ордой:
В святая земля, ты еси за горой!
Застонал, братья, Киев и Чернигов тоскует.
Степь усеян костями, черен ворон кружит.
Где ты, грозный Святослав с храбро полками,
Что громил плохих харалужными мечами?
Ой, были века Трояна, летом Ярослава!
А была также Олега недобрая слава:
Сеял стрелами раздор (сколько жать будем?),
В княжеских крамолах века сократились людям:
припев:
Над стеной Ярославны голос слышится:
- Где мой Ладо? - говорит и беспокоится,
Все кукушкой кует, надрывается,
Ладо-Князь не идет, не возвращаются.
- Ой ты, ветер, а не ресниц стрелами злой!
- Ой ты, Днепр, лилий воды, Словутицю!
- Ой ты, солнце красное, не будь палючее! -
Не помешает Ладо-Князю вернуться!
- Это мое и то мое, - говорит брат к брату.
И большим дрибнее стали называть.
А плохие из всех сторон тянули силы
И на родную землю Русскую бедой ходили.
А князья добро все делят: кто кого надует!
(А князь темный разделяет всех и властвует!)
О таких Боян поет, что кому как будет:
Ни хитрую, ни благоденствия не миновать суда!
Упала на славу хула, славится насилия.
Слава человеческая - как трава цвет, - и уже ботва:
Солнце тьмою путь покрыло, и в сердцах затменными.
В жена, моя силе, не должен порочить имя!
припев
Над стеной Ярославны голос слышится:
- Где мой Ладо? - говорит и беспокоится,
Все кукушкой кует, надрывается,
Ладо-Князь не идет, не возвращаются.
- Ой ты, ветер, а не ресниц стрелами злой!
- Ой ты, Днепр, лилий воды, Словутицю!
- Ой ты, солнце красное, не будь палючее! -
Не помешает Ладо-Князю вернуться!
Хотя тьма покрыла землю, и мрак народы,
И поет Боян седой о солнце свободы!
Святослав, Ярослав, Мстислав, Роман,
Облачите в святую славу, рубите плохих!
Здраво, князья, будьте всегда! Здрава будь, жена!
Побарая по христьяны Нехристь к изгибу!
Ь не лепо ли н ы бяшеть свергнут с сердца кам и нь?
Слава Богу, князьям уважение, честь народа! Аминь!