Занесла собі мури піском, не прийнятись дереву –
щоб ні коріння, ні пагону не пустило.
Книги стоять солдатами, ледь хитаються
на кожній полиці, в пітьмі. Розділові знаки
нашіптують, наче милиці, шлях до відступу,
а далі кульгаєш, в груди ховаєш коми,
наче то риби з твого не-сну, не-пророчого.
Все що є вічне – все поміщається в слово.
Крапка напружена кулею в серце проситься.
Не чуєш, не бачиш, зумисне не озираєшся –
так трохи довше хвилюється поле макове.
Мов прапор на вітрі, тримаюсь в твоїх інтонаціях.
#Семантика_
Занесла себе стены песке, не приняться дереву -
чтобы ни корней, ни побега не пустило.
Книги стоят солдатами, едва качаются
на каждой полке, в темноте. знаки препинания
нашептывают, как костыли, путь к отступлению,
а дальше хромаешь, в грудь прячешь комы,
как то рыбы с твоего никак сна, никак пророческого.
Все что есть вечное - все помещается в слово.
Точка напряженная пулей в сердце просится.
Не слышишь, не видишь, умышленно не оглядываешься -
так немного дольше волнуется поле маковое.
Как флаг на ветру, держусь в твоих интонациях.
# Семантика_