В. Відоменко – М. Одольська
Коли моя постать повернеться знову, сивiючи вiд перетертих рокiв
Я тiнь намалюю собi кольорову на чорному попелi бiлих окiв.
Тверезий, розсудливий, навiдь вродливий – звеличусь, як мрiя далека й легка.
Теперiшня дiйснiсть, мов смерть – невразлива, мандрує донизу, як чорна рiка
Чорною рiкою до майстернi бога
По якiй блукає знемога
Чорною рiкою до вiконця раю
Не зови мене – я вмираю.
V. Vіdomenko - M. Odolska
If my post to turn back, siviuchi vid peretertih roiv
I do so on Kolorov on the black popel bileh ok.
Tverezii, rozsudlivy, idle vrodlivy - zelichus, yak meriya distant th easy.
Nowadays dissiste, mov death is not foolish, mandruє to bottom, yak black chord
Black rykoyu to the god of God
For some reason
Black Rikoy paradise
Do not call me - I am dying.