О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.
І жінка плакала жіночими сльозами,
Душа, як море, повна гіркоти.
Їй не судилось до ясної зали
На перший бал у сяєві прийти.
Романтики не слали їй конверти
Із пахощами наймиліших слів,
Лиш деколи хотілося померти,
Як приходила пошта чорних днів.
О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.
У самоті їй снилися пелюстки
Рожевих мрій, розвіяних колись.
Хтось промовляв їй лагідно, по-людськи,
І над душею вірою схиливсь.
І жінка плакала щасливими сльозами,
Шопен воскрес і грав для неї вальс.
І серед юності, мов золотої зали,
Хтось тихо мовив: "Я кохаю вас".
О, не сумуй, заплакана богине,
І від безодні відверни лице.
Тебе Господь у горі не покине,
Тобі ще ангел квіти принесе.
слова З.Филипчук
музика В.Морозов
О, не грусти, заплаканная богиня,
И от бездны отврати лицо.
Тебя Господь горе не оставляет
Тебе ангел цветы принесет.
И женщина плакала женскими слезами,
Душа, как море, полная горечи.
Ей не суждено к ясной залы
На первый бал в сиянии прийти.
Романтики НЕ слали ей конверты
С благовониями милых слов,
Лишь иногда хотелось умереть,
Как приходила почта черных дней.
О, не грусти, заплаканная богиня,
И от бездны отврати лицо.
Тебя Господь горе не оставляет
Тебе ангел цветы принесет.
В одиночестве ей снились лепестки
Розовых мечтаний, развеянных прежде.
Кто-то говорил ей ласково, по-человечески,
И над душой верой склонился.
И женщина плакала счастливыми слезами,
Шопен воскрес и играл для нее вальс.
И среди юности, как золотой зал,
Кто-то тихо сказал: "Я люблю вас".
О, не грусти, заплаканная богиня,
И от бездны отврати лицо.
Тебя Господь горе не оставляет
Тебе ангел цветы принесет.
слова З.Филипчук
музыка В.Морозов