Серед залитих бетоном районів
Серед розмитих берегів
На шиї стільки було медальйонів
Поруч стільки було ворогів
І мабуть десь на тому березі
Розвіється сум і печаль
Візьмеш човен попливеш у березні
Закрутиться в вузол спіраль.жаль
Одягнеш ти на себе новий камуфляж
Скільки навпроти болота
Будь обережним пригнись та не ляж
Щоб не попала сволота
Будь обережним не йди на вмовляння
Знай щось є краще цих слів
Ні заперечень просто мовчання
Так він мені відповів
То наша земля.наша.земля.наша земля
Де твоє ім*я.твоє ім.*я.твоє ім.*я
І в ту ніч коли він повертався додому
Він ще довго ходив вулицями міста
Сівши на лавку відчувши утому
Споглядав на нічного велосипедиста
Думав про те як все швидко змінюється
Думав про наслідки свого існування
І наше життя яке в днях вимірюється
І знову мовчання,мовчання ,мовчання
Among the concrete-filled areas
Among the blurred shores
There were so many medallions on the neck
There were so many enemies nearby
And probably somewhere on that shore
The sadness and sadness will develop
Take a boat to sail in March
Spin in the knot spiral
You will wear a new camouflage
How many opposite the swamps
Be careful to be fired and not lie down
To not get bastard
Be careful not to go to persuasion
Know something better than these words
No objection is simply silence
So he answered me
This is our land. Our land. Our land
Where is your name? I have them. I am
And that night when he returned home
He walked the streets of the city for a long time
Sitting on the bench, feeling tired
I looked at the night cyclist
I thought about how things are changing fast
I thought about the consequences of my existence
And our life is measured in days
And again silence, silence, silence