Lyrics Василь Стус - За роком рік росте твоя тюрма
Views
41
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Василь Стус - За роком рік росте твоя тюрма, and also a translation of a song with a video or clip.
За роком рік росте твоя тюрма,
за роком рік підмур'я в землю грузне,
і за твоїм жалінням заскорузлим,
за безголів'ям - просвітку нема.
Живеш - і жди. Народжуйся - і жди.
Жди - перед сконом. Жди - домовині.
Не назирай - літа збігають згінні
без цятки неба й кухлика води.
Ти весь - на бережечку самоти,
присмоктаний до туги, ніби равлик,
від вибухлої злості занепалий,
не можеш межі болю осягти.
А світ весь витих, витух, відпалав,
не вгамувавши вікової спраги.
Він висмоктав із тебе всю одвагу,
лишив напризволяще і прокляв.
за роком рік підмур'я в землю грузне,
і за твоїм жалінням заскорузлим,
за безголів'ям - просвітку нема.
Живеш - і жди. Народжуйся - і жди.
Жди - перед сконом. Жди - домовині.
Не назирай - літа збігають згінні
без цятки неба й кухлика води.
Ти весь - на бережечку самоти,
присмоктаний до туги, ніби равлик,
від вибухлої злості занепалий,
не можеш межі болю осягти.
А світ весь витих, витух, відпалав,
не вгамувавши вікової спраги.
Він висмоктав із тебе всю одвагу,
лишив напризволяще і прокляв.
Year after year your prison grows,
year by year of foundation into the land of cargo,
and by your regrets,
by headlessness - there is no lumen.
You live - and wait. Born - and wait.
Wait - before you die. Wait for the brownie.
Do not notice - the summers are bending
without the aunt of the sky and a kettle of water.
You are all on the bank of solitude,
sucked in to the anguish, like a snail,
out of anger, fallen,
you cannot reach the limits of pain.
And the whole world is washed up, gone out, gone away,
without quenching the age thirst.
He sucked out of you all the courage,
left to his own right and cursed.
year by year of foundation into the land of cargo,
and by your regrets,
by headlessness - there is no lumen.
You live - and wait. Born - and wait.
Wait - before you die. Wait for the brownie.
Do not notice - the summers are bending
without the aunt of the sky and a kettle of water.
You are all on the bank of solitude,
sucked in to the anguish, like a snail,
out of anger, fallen,
you cannot reach the limits of pain.
And the whole world is washed up, gone out, gone away,
without quenching the age thirst.
He sucked out of you all the courage,
left to his own right and cursed.