Як робить давно вже звикли ми:
Падати слухняно на коліна
Перед геніальними людьми.
Вихвалять, і славити, й кричати,
Роздувати фіміамів дим.
Геніїв між нами небагато,
То чому б не поклонятись їм?
Але я зібрав би всіх титанів
І сказав би, знявши капелюх:
— Я не хочу вам співать пеанів
І хвальбою лоскотати слух.
Ви усі розумні та відверті,
Тож скажіть по щирості мені:
Хто й за що вам дарував безсмертя,
Хто й за що продовжив ваші дні?
Говоріть, кричіть, щоб всі узнали,
Втямили нарешті до пуття:
Смертні вам безсмертя дарували,
Смертні вам продовжили життя!
Щоб надійно крила соколині
Вас у небі вічності несли,
Мудрості своєї по краплині
Смертні вам, як бджоли, віддали.
Вас, як прапор, підніма людина
В боротьбі за правду проти тьми.
Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!
1962
11 червня
As he has long been accustomed to:
Drop to your knees obediently
In front of brilliant people.
They praise and praise and shout,
Smoke inflate.
The geniuses between us are few,
So why not worship them?
But I would collect all the titans
And he would say, taking off his hat:
- I do not want you to sing peanuts
And boasting tickle.
You are all smart and outspoken,
So tell me honestly:
Who gave you immortality and for what,
Who and for what did you spend your days?
Talk, shout for everyone to know
Finally put to the point:
The mortals gave you immortality,
Mortals have extended your life!
To securely falcon wings
You were carried in the sky forever,
His wisdom is drop by drop
Mortals have been given to you as bees.
You are raised as a flag by a man
In the fight for truth against darkness.
Genius! Immortal! On your knees
Stand before mortal people!
1962
June 11