Сталось те, чого я більше всього боявся,
Чорні стрічки вінків, терпкий запах сосни,
Біль, як ранений звір, в мою душу ввірвався,
Розпаливши на попіл поміж нами мости.
Приспів:
Все ідуть і ідуть в дім наш з квітами люди
Я не бачу облич, я не чую їх слів,
Тільки пам'ять кричить: "Мами більше не буде!"
Втрату цю пережити, Боже, дай мені сил...
Мерзлу землю в руках подихом не зігріти,
Я кидаю її у безодню німу,
Завтра сніг замете ці беззахисні квіти
І покличуть вітри в дім самотній журбу.
Приспів.
Як повірити в це? Серцем як зрозуміти?
З долею віч-на-віч залишаюся я,
Ти могла ще мені довго-довго світити,
Білим цвітом калини рано ти відцвіла...
Приспів.
There were those whom I was most afraid of,
Chornі vіnkіv stitches, tart smell of pine,
Bіl, like wounded stars, entered my soul,
Rospalivshi on the popіl pomіzh us bridge.
Pripіv:
All come and go in our people
I don’t express my guise, I don’t smell õh words,
Tilki remember to shout: "Mom will not be better!"
Survive the qiu, God, give me strength ...
Frozen land in the hands of the grace of not zіgrіti,
I throw її at the bottomless day,
Tomorrow snig notice priceless quarter
I shout Vitri in the dim self-made jurbu.
Pripіv.
How to believe? Heart of yak zrozumіti?
With a share of HIV-on-HIV, I am overwhelmed,
You could have me dovgo-dovgo svititi,
Bіlim tsvіtom kalini early ty vіzhdvіla ...
Pripіv.