В'ється наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка
В хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою, широчінь ріки.
А як усміхнеться, ще й з під лоба гляне,
Хоч скачи у воду, кажуть парубки.
Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там на тому боці загубив я спокій,
І туди дороги я не находжу.
Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко?
Я до твого серця кладку прокладу.
It looks like a snake, a restless river,
It huddles close to the foot of the mountains.
And on that side, Marichka lives there
In a house hidden in green bur.
As you leave the house, it will be on the doorstep,
It shines with beauty, the width of the river.
And when he smiles, he looks down from the forehead,
Although jumping into the water, say the guy.
Don't ask, guys, why I'm lonely
The coast is so late I remain silent.
I lost my peace there on that side,
And there are no roads there.
But let the troubled river laugh,
Anyway I will find the other way.
You hear, don't you hear, lovely Marichko?
I will lay paving for your heart.