Я колись вербою стану
Над водою проросту,
Бо вона життя дающа
Зцілить серденько кричуще
І плекала все надію
У пташок спитала ж бо
Полетять вони у вирій
Й полишать пустеє небо
В шепоті сухого гілля
Не почуєш ти слова
В флармонії свавілля
Тяжким сумом огорта
I'll be a willow sometime
Above the water of sprout
Because she gives life
Heal a heartfelt flash
And I cherished all hope
I asked the birds for the reason
They fly in a hill
And leave the sky desolate
In the whisper of the dry branch
You will not hear the words
In the phallommony of arbitrariness
Heavy sorrow of the fire