1-ший куплет
лірика душі чи то чергові соплі
Прошу пробачити мені
Не охолону доти-
Допоки очі увісні мене ще будять рано
Допоки ти у голові- скулить душевна рана
І це не я пишу вірші -вони летять із серця
Любов, що вбила на весні,
Я повторив би все ,
І не шукав я протиріч,
Вони самі настали ,коли
Два серця -я і ти- так сильно покохали
Думав що пройде
Та де там, не проходить
Не зміг забуть тебе
Знов спогад в смуток вводить
І це ж не переший раз
Думав що став сильнішим
Нащо така любов
Від неї тільки гірше
Минуло лиш два тижні
А ніби вже два місяці
Як я тебе не бачив
Не чув твій голос ніжний
І скільки ще чекати
зустрічі з тобою
Немає сил кричати -
сльози йдуть рікою.
Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!
2-ий куплет
І я не знаю чому в житті буває,
Коли так валить сильно- до смерті не вбиває.
Та краще б вбило б , чесно, немає більше сили.
Бо відчуття такі , що сам іду в могилу,
Та де там йду - давно стою на краї!
Тримає що? Невже ота невірна зграя?
а може інше щось - та ні вже не тримає.
Серце по шматках потрошки я збираю.
Почав утопію - зберу лиш половину ,
А іншу відірвав в солодкі ті хвилини
і подарив тобі , щоб билося з твоїм
Не прирослось воно - залишилось чужим!
І саме страшне буде змиритися з оцим.
у середині голос- залишився німим.
а ти ідеш напроти - уже не разом ми,
І свій тендітний дотик ти дариш не мені.
А пам"ятаєш разом купалися ввесні?
Я обернусь на хвильку - згадаю наші дні ,
надіюся непроти у серці досі ти !
Я ранений душою. морально я слабкий,
Для мене ти кохана . та я, на жаль, не твій!
Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!
1 -й стих
текст души или следующего сопли
Пожалуйста, простите меня
Не охлаждать-
Пока глаза дорогих я буду рано вставать
Пока вы не в голове душевная рана
И это не я пишу стихи -они вылетают из сердца
Любовь, которая убила весной,
Я бы все повторил,
И я не искал противоречий,
Они сами пришли, когда
Два сердца - и ты - так много влюбилась
Я думал, что это пройдет
И где там не проходить
Не мог забыть тебя
Снова воспоминания о грусти представляют
И это больше не время
Думал, что стало сильнее
Почему такая любовь
От ее единственного худшего
Прошло всего две недели
И как будто в течение двух месяцев
Как я не видел тебя
Не слышал, чтобы твой голос нежный
И сколько еще подождать
Встречаю тебя
Нет силы кричать -
Слезы - река.
Припев:
Любовь, любовь, которая убила весной!
Не на Java, но навсегда!
Она разбудит меня снова!
И кровь будет течь!
Это все любовь. Это все любовь!
2 -й стих
И я не знаю, почему в жизни происходит,
Когда это так много, это не убивает до смерти.
Но было бы лучше убить, честно говоря, сила больше нет.
Для чувства я иду в могилу,
Но куда я иду - я стою долго!
Что держит что? Это неправильный стад?
И, может быть, что -то еще - но больше не держится.
Я собираю сердце по кусочкам.
Начал утопию - я собираюсь только половину,
А другой разорвал в сладкие эти моменты
и дал тебе драться с твоим
Это не увеличилось - он остался инопланетянином!
И самый ужасный пройдет с этим.
В середине голоса оставалось молчаливым.
И ты идешь напротив - больше не мы, больше не мы,
И вы не придаете мне хрупкого прикосновения.
А вы растопили купание весной?
Я перевернусь на мгновение - запомню наши дни,
Я надеюсь не быть в твоем сердце!
Я ранен душем. Морально я слаб,
Для меня ты дорогая. Но, к сожалению, не твое!
Припев:
Любовь, любовь, которая убила весной!
Не на Java, но навсегда!
Она разбудит меня снова!
И кровь будет течь!
Это все любовь. Это все любовь!