Lyrics AsQuette - Дещо Більше
Views
20
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference AsQuette - Дещо Більше, and also a translation of a song with a video or clip.
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Я би тіки допікав, я б огризався і шукав недоліки
Потоками питань лиш до себе мозолі розтирав до болю
Стоки по боках ширпотребу, раніше брав доволі там
Внаслідок, гідність продав за вірші правдоголіка
Навколо муляжі та клони, королі та клоуни
І хай мої рими ненові й шаблонні, та мені тепло у них
Без них я неповноцінний і босий, як газ без меркаптану
Не отримавши цілої дози, я зразу мертвим стану
Це дещо більше, ніж просто захоплення і хоббі
Коли би не вірші, я б гостем потонув у морі копій
Посеред драм і гамору, де рівняють богам утопію
Це моя амальгама, мій храм і опіум
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Наче калейдоскоп, ше вчора сам я, нині вже гості вдома
Завтра по колу заново, ні я не зламаний, мабуть то просто втома
То був в ямі, то кого вчора не знав волають гуртом ім'я
А хто вам я? Стою пом'ятий і вниз головою готовий в яр
Та мені би бути пастором, а не паствою
І зуміти би не впасти, як пласт
Та поки матиму шо вкласти, а не вкрасти
Доти знатиму, шо я не баласт
Не піддаватись, коли цензор тисне
Не гнати душу, ніби екзорцист
Коли давитимуть на честь навмисне
Не проміняти би протест на приз
Прихотями долі прибув тоді, коли помирали молот з серпом
По п'ятам я за метою піду туди, куди не водить цербер
Під грозами та вітром я тут, допоки мій подих щезне
То є мій довічний статут і то є мій кодекс честі
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Я би тіки допікав, я б огризався і шукав недоліки
Потоками питань лиш до себе мозолі розтирав до болю
Стоки по боках ширпотребу, раніше брав доволі там
Внаслідок, гідність продав за вірші правдоголіка
Навколо муляжі та клони, королі та клоуни
І хай мої рими ненові й шаблонні, та мені тепло у них
Без них я неповноцінний і босий, як газ без меркаптану
Не отримавши цілої дози, я зразу мертвим стану
Це дещо більше, ніж просто захоплення і хоббі
Коли би не вірші, я б гостем потонув у морі копій
Посеред драм і гамору, де рівняють богам утопію
Це моя амальгама, мій храм і опіум
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Наче калейдоскоп, ше вчора сам я, нині вже гості вдома
Завтра по колу заново, ні я не зламаний, мабуть то просто втома
То був в ямі, то кого вчора не знав волають гуртом ім'я
А хто вам я? Стою пом'ятий і вниз головою готовий в яр
Та мені би бути пастором, а не паствою
І зуміти би не впасти, як пласт
Та поки матиму шо вкласти, а не вкрасти
Доти знатиму, шо я не баласт
Не піддаватись, коли цензор тисне
Не гнати душу, ніби екзорцист
Коли давитимуть на честь навмисне
Не проміняти би протест на приз
Прихотями долі прибув тоді, коли помирали молот з серпом
По п'ятам я за метою піду туди, куди не водить цербер
Під грозами та вітром я тут, допоки мій подих щезне
То є мій довічний статут і то є мій кодекс честі
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
I would go where there are only fords and no bridges
And don't expect rewards among ghost walls
Life for putting a medal with a coffin on the table
People are so abnormal in their normalcy
I would bake ticks, I would snap and look for flaws
With streams of questions, he rubbed his calluses to the point of pain
Drains on the sides of consumer goods, used to take quite a bit there
As a result, he sold his dignity for the poems of a truth-teller
Around models and clones, kings and clowns
And let my rhymes be new and stereotyped, but I feel warm in them
Without them, I am inferior and barefoot, like a gas without mercaptan
Not receiving a full dose, I immediately became dead
It's more than just a hobby and hobby
If it weren't for the poems, I would have drowned my guest in a sea of copies
In the midst of drama and humor, where the gods are equated with utopia
This is my amalgam, my temple and opium
I would go where there are only fords and no bridges
And don't expect rewards among ghost walls
Life for putting a medal with a coffin on the table
People are so abnormal in their normalcy
Like a kaleidoscope, yesterday I myself, now guests at home
Tomorrow in a circle again, I'm not broken, probably it's just fatigue
It was in the pit, then who did not know yesterday called the name of the group
And who am I to you? I stand rumpled and upside down ready in the ravine
But I would be a pastor, not a flock
And would not be able to fall like a layer
But for now I will have something to invest, not steal
Until then, I'll know that I'm not a ballast
Do not give in when the censor presses
Do not chase the soul like an exorcist
When pressure is honored on purpose
I would not exchange the protest for a prize
The whims of fate came when the hammer and sickle were dying
On my heels, I will go where the cerberus does not lead
Under the storms and the wind I am here until my breath disappears
That is my lifelong charter and that is my code of honor
I would go where there are only fords and no bridges
And don't expect rewards among ghost walls
Life for being shob with a coffin medal on the table
People are so abnormal in their normalcy
And don't expect rewards among ghost walls
Life for putting a medal with a coffin on the table
People are so abnormal in their normalcy
I would bake ticks, I would snap and look for flaws
With streams of questions, he rubbed his calluses to the point of pain
Drains on the sides of consumer goods, used to take quite a bit there
As a result, he sold his dignity for the poems of a truth-teller
Around models and clones, kings and clowns
And let my rhymes be new and stereotyped, but I feel warm in them
Without them, I am inferior and barefoot, like a gas without mercaptan
Not receiving a full dose, I immediately became dead
It's more than just a hobby and hobby
If it weren't for the poems, I would have drowned my guest in a sea of copies
In the midst of drama and humor, where the gods are equated with utopia
This is my amalgam, my temple and opium
I would go where there are only fords and no bridges
And don't expect rewards among ghost walls
Life for putting a medal with a coffin on the table
People are so abnormal in their normalcy
Like a kaleidoscope, yesterday I myself, now guests at home
Tomorrow in a circle again, I'm not broken, probably it's just fatigue
It was in the pit, then who did not know yesterday called the name of the group
And who am I to you? I stand rumpled and upside down ready in the ravine
But I would be a pastor, not a flock
And would not be able to fall like a layer
But for now I will have something to invest, not steal
Until then, I'll know that I'm not a ballast
Do not give in when the censor presses
Do not chase the soul like an exorcist
When pressure is honored on purpose
I would not exchange the protest for a prize
The whims of fate came when the hammer and sickle were dying
On my heels, I will go where the cerberus does not lead
Under the storms and the wind I am here until my breath disappears
That is my lifelong charter and that is my code of honor
I would go where there are only fords and no bridges
And don't expect rewards among ghost walls
Life for being shob with a coffin medal on the table
People are so abnormal in their normalcy