Lyrics Alexandra Fogel - Романи нашого часу
Views
36
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Alexandra Fogel - Романи нашого часу, and also a translation of a song with a video or clip.
Романи нашого часу.
І легше дихати вже о четвертій ранку,
І легше думати обом нам до світанку.
І тяжко тіло підвести, бо кілька днів
в безсонні, у пітьмі.
Росою окропилася земля,
чи сльози то були, я вже не пам'ятаю.
Але благаю, ти не їди туди,
тебе там врятувати вже не встигну.
Все більше, я кажу "Пробач",
Все більше, я тебе люблю і відпускати не збираюсь.
Все меньше, залишаеться часу,
О ці секунди, мене вони вбивають.
Ти знай, я обіймаю не в останнє.
І поцілунок мій, приховує бажання.
Я дочекаюсь тебе милий, та почуття мої
не згаснуть, є в них серцевинна вогняної квітки.
Такі романи пишуться в наш час,
що подих замирає, і швидше бьється серце.
Нажаль, це рідко зустрічається в житті,
але надія остання помирає.
Такі людські страждання.
/А.Фогель, 22.08.15/
І легше дихати вже о четвертій ранку,
І легше думати обом нам до світанку.
І тяжко тіло підвести, бо кілька днів
в безсонні, у пітьмі.
Росою окропилася земля,
чи сльози то були, я вже не пам'ятаю.
Але благаю, ти не їди туди,
тебе там врятувати вже не встигну.
Все більше, я кажу "Пробач",
Все більше, я тебе люблю і відпускати не збираюсь.
Все меньше, залишаеться часу,
О ці секунди, мене вони вбивають.
Ти знай, я обіймаю не в останнє.
І поцілунок мій, приховує бажання.
Я дочекаюсь тебе милий, та почуття мої
не згаснуть, є в них серцевинна вогняної квітки.
Такі романи пишуться в наш час,
що подих замирає, і швидше бьється серце.
Нажаль, це рідко зустрічається в житті,
але надія остання помирає.
Такі людські страждання.
/А.Фогель, 22.08.15/
Романы нашего времени.
И легче дышать уже в четыре утра,
И легче думать обоим нам до рассвета.
И тяжело тело подвести, потому что несколько дней
в бессоннице, в темноте.
Росой окропилась земля,
или слезы то были, я уже не помню.
Но умоляю, ты не еды туда,
тебя там спасти уже не успею.
Все больше, я говорю "Прости",
Все больше, я тебя люблю и отпускать не собираюсь.
Все меньше, остается времени,
В эти секунды, меня они убивают.
Ты знай, я занимаю не в последний.
И поцелуй мой, скрывает желания.
Я дождусь тебя милый, и чувства мои
не угаснет, у них сердцевинная огненной цветка.
Такие романы пишутся в наше время,
что дыхание замирает, и скорее бьеться сердце.
К сожалению, это редко встречается в жизни,
но надежда последняя умирает.
Такие человеческие страдания.
/А.Фогель, 22.08.15 /
И легче дышать уже в четыре утра,
И легче думать обоим нам до рассвета.
И тяжело тело подвести, потому что несколько дней
в бессоннице, в темноте.
Росой окропилась земля,
или слезы то были, я уже не помню.
Но умоляю, ты не еды туда,
тебя там спасти уже не успею.
Все больше, я говорю "Прости",
Все больше, я тебя люблю и отпускать не собираюсь.
Все меньше, остается времени,
В эти секунды, меня они убивают.
Ты знай, я занимаю не в последний.
И поцелуй мой, скрывает желания.
Я дождусь тебя милый, и чувства мои
не угаснет, у них сердцевинная огненной цветка.
Такие романы пишутся в наше время,
что дыхание замирает, и скорее бьеться сердце.
К сожалению, это редко встречается в жизни,
но надежда последняя умирает.
Такие человеческие страдания.
/А.Фогель, 22.08.15 /