Ти так чекав мене, чекав, що сни здійснилися...
Мені вуста, твої вуста ночами снилися.
Щоб ми зустрілися в житті під цими зорями,
Назвавши їх на самоті своїми долями...
Сама любов для нас обох той час зазначила,
Я на долонях рук своїх себе побачила,
Зійшлись дві лінії в одну дорогу зоряну,
Як два струмка в одну ріку дощами сховану
Я нiколи, нiкому тебе не вiддам!
Хочу бачити, чути, любити щодня.
Ти нiкого, нiколи ще так не кохав,
Ти так довго, так довго на мене чекав.
Я завжди сердцем відчувала що ми зустрінемось,
І вже нікуди від надій та мрій не дінемось.
Нам мало Всесвіту з тобою, мало вічності,
Для наших чистих почуттів, для їх чарівності!
Я нiколи, нiкому тебе не вiддам!...
Ты так ждал меня, ждал, что сны сбылись ...
Мне уста твои уста по ночам снились.
Чтобы мы встретились в жизни под этими звездами,
Назвав их в одиночестве своими судьбами ...
Сама любовь для нас обоих то время отметила,
Я на ладонях рук своих себя увидела,
Сошлись две линии в одну дорогу звездную,
Двух ручья в одну реку дождями скрытую
Я никогда, никому тебя не отдам!
Хочу видеть, слышать, любить каждый день.
Ты никого, никогда еще так не любил,
Ты так долго, так долго меня ждал.
Я всегда сердцем чувствовала что мы встретимся,
И уже никуда от надежд и мечтаний не денемся.
Нам мало Вселенной с тобой, мало вечности,
Для наших чистых чувств, для их обаяния!
Я никогда, никому тебя не отдам ...