Слова: М. Шостак
Ще снігами моїми не танули весни,
І великого сну не діждуся ніяк.
За Сулою стою, за Дніпром мої весла,
І мій човен у небі, наче місяця знак.
Тільки де ти стоїш? Де ти гибнеш, триклятий?
Твої ноги в траві загубили сліди.
Пахне ніч по тобі, пахне м"ятою м"ята,
І не мовить ніхто, і не чути: іди.
...Там твої забілілі сліди.
З кухля п"є наш ранковий туман...
Залишивши цей спогад.
І слово: іди,
І нічого ніде, ні отут, ні отам...
З кухля п"є наш ранковий туман,
Залишивши цей спогад...
Words: M. Shostak
Spring has not yet melted with my snow,
And I can't sleep a lot.
I stand behind the Sula, behind the Dnieper my oars,
And my boat in the sky is like a sign of the moon.
Just where are you standing? Where do you die, damn it?
Your feet in the grass have lost their footprints.
The night smells of you, smells of mint,
And no one speaks or hears: go.
... There are your white traces.
From the mug n 'is our morning mist ...
Leaving this memory.
And the word: go,
And nothing anywhere, neither here nor there ...
From the mug is our morning mist,
Leaving this memory ...