Плач, древнє небо,
Над мертвим полем.
Те поле всіяли ми
Кров'ю-рудою, сивим болем.
Крізь наші очі
Трави проросли.
За що гинули ми,
Про те плачуть над нами грози.
Не теє небо
Плаче над нами,
А то каримо ми
За своїми синами.
Вони не мертві,
Живі-здорові,
Та немає у них
В жилах нашої крові.
Плач, древнее небо,
Над мертвым полем.
Это поле все над мы
Кровью руда, серая боль.
Через наши глаза
Травы прорастали.
За что мы умерли,
Грозы плачут о нас.
Не небо
Крики над нами,
А потом каримо мы
Их сыновьями.
Они не мертвы,
Жить здоровой,
И нет нет
В венах нашей крови.