У Львові дощ паде мені за комір.
У Львові чути голос поколінь.
Це місто вільних тисяч і мільйонів,
Небачених розлук у далечінь.
У Львові дощ нагадує про місто,
Де ми росли, любили і цвіли.
Любили до нестями, міцно, чисто,
А потім виросли, не тямлячи коли…
Вином ковтали наш останній вечір,
І дощ ішов, ішов ,не перестав.
Останній день упав на наші плечі,
Піднявши цю любов на п’єдестал.
Мені ж не треба ні грошей, ні слави -
Лише щоб зникла відстань вікова,
Бо плаче небо, поїзди, вокзали,
Бо світ від сліз став бідний на слова...
In Lviv Pod Meni per room.
In Lviv chuti voice pokolіn.
Tse misto vіlnih tisyach і milyonіv,
Non-rooted rose from far away.
In Lviv Dashbad about misto,
De mi grew, loved and flowers.
Loved to nestyami, sweet, clean,
And then the virosli, not dumb ...
Vinomed our remaining evening
I doshov іshov іshov, without ceasing.
Last day falling on our shoulders,
Pidnavshi qiu love on p’єdestal.
Men and women are not groszy, nor glorified -
Lishe schob znikla vіdstan vikova,
Bo cry the sky, go, train stations,
Bo svit vіd slіz becoming bіdniy on words ...