Ой зацвіла червона калина над криницею...
Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею!
Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,
А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є!
В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,
Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є.
"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:
Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!"
"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,
Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!"
"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:
Єсть у мене діточки маленькі,– горе буде без його!"
Oh, a red curtain bloomed over a well ...
Woe to me, my mother, to live for a drunkard!
What a drunkard drinks, does not repent, and day and night drinks,
And when he comes home from the tavern, he hits me young!
In nedilenka, early morning, my mother goes,
The little children eat, whether there is a drunkard.
"Potihessenku, potehessenku, mother, go:
The drunkard is sleeping in a chopped barn, look, you do not get it! "
"Oh, let him sleep, and let him sleep so that he will not get up again.
That your poor spit does not appeal! "
"Oh, no clowns, my mom, my drunkard:
There are my little children with me - sorrow will be without him! "