Я так боюсь відчинених дверей...
Я так боюсь дивитися у очі...
Я так боюсь не пережити ночі
І загубити віру у людей.
Я так боюсь не пам'ятати снів,
Боюсь, коли життя не має змісту
І на папері порожньо і чисто...
Я так боюсь, що я
недолюбив.
. . . . . . . .
Щоб змінити життя на краще,
Треба вийти за межі звичок,
Збити будні, не знати нащо,
Ніби попіл до попільничок.
Розгубити старі проблеми,
Бути разом старим і юним,
Перекреслити звичні схеми,
Переплутати дощ і струни,
Полетіти, мов камінь з пращі,
Шугонути увись стрілою...
Щоб змінити життя на краще,
Треба стати самим собою.
I'm so scared of doors ...
I'm so afraid of marveling at och ...
I'm so afraid not to survive the night
I ruin viru in people.
I'm so afraid of not remembering dreams,
I'm afraid if life is not for me
I on the empty and clean ...
I'm so afraid, what am I
disliked.
. . . . . . . .
Schob zmіniti life on the face,
Treba to go for the call between,
Zbiti weekdays, do not know nobility,
Nіbi popіl to popіlnichok.
Rosgubiti old problems,
Buti at once old and young
Recreate sound schemes,
Pereplutati boards and strings,
Flight, mov Kamіn s sling,
Shugonuti, get away with the construction ...
Schob zmіniti life on the face,
Treba, be yourself.